АБОРТ В ЮДАЇЗМІ ТА ХРИСТИЯНСТВІ: СВОБОДА ВИБОРУ, ЧИ ВБИВСТВО ?

abort48% ізраїльтян є категоричними противниками абортів і наполягають на їхній забороні, водночас 48% вважають, що проведення абортів слід зробити більш доступним. При цьому 32%  прихильників абортів зауважують, що жінка має право на таку операцію лише в тому випадку, якщо чітко встановлено, що в неї може народитися хвора дитина. Ще 10% вважають легітимними також аборти з економічних причин. Такі результати опитування, проведеного 2005 року організацією «Мішпаха хадаша». Нагадаємо, що, згідно зі статистикою, 13% усіх вагітностей в Ізраїлі закінчується абортами, тобто щорічно у країні проводиться 19-20 тисяч абортів.

«… Відповідно до останнього звіту за 2011 рік, опублікованому Центральним статистичним бюро Ізраїлю (ЦСБ) відзначається, що в 2011 році за дозволом звернулося 18974 жінки, і 99,1% з них отримали дозвіл спеціальних комісій щодо абортів при лікарнях. Від єврейок прохань надійшло вдвічі більше, ніж від мусульманок, християнок і друзов.

Найпоширенішою причиною абортів виявилася позашлюбна вагітність (49,9% звернень); в 20,3% випадків причиною була ймовірність нанесення фізичної травми плоду. Решта причин, прийняті до уваги, – заборонені статеві стосунки, вік матері не більше 17 років або старше 40, а також фізична або ментальна травма, нанесена їй під час вагітності. (…) У порівнянні з іншими розвиненими країнами, показники абортів в Ізраїлі – помірні. В Уельсі і США вони вищі (відповідно 17,5 і 19,6%), зате у Фінляндії – 9%, у Швейцарії – 6,8%, а в Німеччині – 7,2% ». (СЕКРЕТ № 1018 від 3-9.11.2013. С.4).
Саме народження немовляти, його зачаття і розвиток в утробі матері сприймається юдаїзмом як постійно повторюване диво. Цей акт, цей процес нагадує людині про її богоподібність: подібно до того, як Бог створив людину, котра принципово відрізняється за своєю природою від решти живого світу, так і дві люблячі істоти, нащадки Адама і Єви, здатні створити розумну особистість. При цьому іудаїзм підкреслює, що у створенні нового людського життя беруть участь не двоє, а троє: батько, мати і сам Творець світу.
З цієї точки зору стає зрозумілим ставлення юдаїзму до абортів, що залишалося незмінним з глибокої давнини: насильницьке переривання вагітності неприпустиме, бо зазіхає на творіння, у якому Бог бере участь нарівні з людьми, і являє собою спробу втрутитися в Його плани – якщо жінка завагітніла, значить , на те була Його пряма воля, значить, цій дитині відведено певне місце у світобудові і ніхто не має права позбавляти її життя.

Про ставлення євреїв до протизаплідних засобів, абортів і взагалі будь-яких способів обмеження народжуваності красномовно свідчить знаменитий випадок з першим чемпіоном світу з шахів Еммануїлом Ласкером. Під час одного з інтерв’ю журналіст запитав у великого шахіста, як він ставиться до теорії Мальтуса та його твердження  про необхідність обмежити народжуваність людей. «У моїх батьків, – відповів на це Ласкер, – було шістнадцять дітей. Так ось, я – шістнадцятий».
Вагітність жінки, незалежно від того, скільки в неї вже є дітей, завжди сприймалася в єврейському світі як знак благословення Творця, як радісна подія (якщо, звичайно, мова не йшла про народження потенційного мамзера або про вагітність зґвалтованої дівчини). І, навпаки, безпліддя або викидень сприймалися як трагедія, як покарання Згори. Не випадково однією з головних нагород, які обіцяє Бог у Торі єврейському народу за виконання його заповідей, значиться відсутність викиднів у єврейських жінок. А як одне з трьох чудес, які постійно відбувалися в Єрусалимському Храмі, називається те, що за всю його історію на його території в жодної жінки не сталося викидня або передчасних пологів.
Категорична заборона на здійснення абортів обґрунтовувалася й тим , що зародок у тілі матері є  того самого роду живою істотою, що й звичайна людина, або навіть вищого. Втім, варто зауважити, що єдиної думки з цього приводу ні у великих єврейських мудреців – укладачів Талмуду, ні пізніше у рабинів ніколи не було.

У Талмуді, зокрема, наводиться запис бесіди рабі Ієгуди ха-Насі з римським імператором Антонієм – одним з найбільших інтелектуалів свого часу: «Антоній запитав Раббі:” З якого часу з’являються в людині “йецер хара (погані схильності)?” Раббі відповів: “З того часу, як вона створюється”. Сказав Антоній: “Якщо це так, він прорвав би утробу матері і вийшов назовні . Ні, це відбувається, коли він з’являється на світ! “. І зізнався перед ним Раббі, що це відповідає словам Писання, як сказано:” Бо намір серця людини злий від юності її “. І ще запитав його Антоній:” З якого часу душа вселяється в людину? “. Відповів Раббі: ” Коли вона виходить з утроби матері “. Сказав йому Антоній: ” … Ні. Це відбувається, коли велено відбутися зачаттю “. І визнав Раббі, що є вірш, який підтверджує це …».
Даний уривок з Талмуду унікальний насамперед тим, що в ньому в ході диспуту єврейський мудрець визнає правоту неєврея. Але одночасно з нього видно, що такий видатний знавець Тори, яким був Ієгуда ха-Насі, вагався однозначно відповісти на поставлені римлянином запитання.
Дійсно, згідно з Агадою – цією найбільш романтичною частиною Усної Тори – вже в ту мить, коли чоловік і жінка зливаються в обіймах, і він виливається в її лоно, з неба спускається душа. Вона сама обрала цих двох як своїх батьків і їй призначено жити в цьому тілі. Протягом усіх дев’яти місяців вагітності зародка відвідує ангел, який навчає його всій Торі. Але в той момент, коли немовля з’являється на світ і робить перший самостійний вдих, цей же ангел шльопає його по губах. І тоді новонароджений миттєво забуває «ангельські уроки» – тепер у матеріальному світі йому належить учитися всьому заново.
У цьому ракурсі зародок постає ніби самостійним організмом зі своїм автономним життям, який до того ж сторожко вбирає в себе все, що відбувається з його матір’ю і навколо нього. Якщо це так, то аборт співвідноситься з убивством, знищенням вже існуючого людського «Я».
Цікаво, що дедалі більше медичні дослідження підтверджують цю точку зору єврейських мудреців. У знаменитому документальному фільмі про поведінку зародка напередодні та під час аборту помітно, як ембріон уже в той момент, коли гінеколог бере свої інструменти, ніби передчуває смертельну небезпеку. Він ніби «розуміє», що з ним хочуть зробити, і починає кидатися і стискуватися в тілі матері, намагаючись уникнути смерті.
Але разом з тим чимало єврейських мудреців дотримувалися й інших поглядів на природу людського зародка. Мова йшла про те, що аж до моменту народження ембріон – не більше, ніж частина організму матері. Саме з цього виходить Мішна, приписуючи наступні дії акушеркам: «Якщо жінка не може розродитися, розсікають плід її в утробі і виводять його по частинах, бо її життя важливіше його життя. Якщо ж велика частина його вже вийшла при пологах, то не завдають йому шкоди, бо не гублять душу заради іншої душі».

Є й компромісна позиція, згідно з якою на різних стадіях розвитку до ембріона слід ставитися по-різному. Так, великий єврейський філософ і коментатор Тори Філон Олександрійський саме під цим кутом зору розглядав безсторонню ситуацію, коли чоловік ударив вагітну жінку. Як стверджував філософ, у разі якщо в постраждалої від удару стався викидень, але ембріон до цього часу ще не набрав остаточної форми, то винний має просто сплатити штраф. Якщо ж ембріон до моменту того, що сталося, вже став схожий на людську істоту, то чоловіка, який ударив жінку, слід судити як убивцю.
Усі ці, здавалося б, абсолютно теоретичні міркування єврейських мудреців і сформували остаточне ставлення єврейської традиції до абортів: так, вони вважаються неприпустимими, якщо вагітність і пологи не загрожують здоров’ю і життю матері. І неприпустимими навіть у тому випадку, якщо якимось чином стало відомо, що майбутня мати носить дитину, яка буде страждати фізичною потворністю або розумовою неповноцінністю.
Але якщо лікарі вважають (а рабини в даному випадку покладаються на їхню думку), що вагітність або пологи можуть призвести до смерті матері, то аборт стає не тільки бажаним, а й обов’язковим.

Цей підхід у сучасному Ізраїлі отримав законодавчу основу: для того щоб зробити легальний аборт, жінка повинна відвідати спеціальну комісію, до якої входять досвідчені лікарі, психологи та соціальні працівники. Вони уважно вислуховують розповідь жінки про причини, що спонукали її до цього кроку. І тільки в тому випадку, якщо ці причини визнані достатньо поважними (а такими вважаються: наявність у сім’ї безлічі дітей на тлі тяжкого матеріального становища; вагітність у результаті подружньої зради; однозначні дані медичних досліджень, які свідчать, що плід має те чи інше генетичне захворювання ), то жінці видають офіційний дозвіл на проведення аборту. Проте існують випадки, коли комісія відмовляє вагітній у її проханні.
Релігійні ж єврейки взагалі звертаються з проханням про дозвіл на аборт тільки в найбільш екстремальних ситуаціях.
Тож аборт це вбивство чи ні?

Для більшості консерваторів і лібералів відповідь, здається, очевидна. Поборники моральності, особливо релігійні, вважають, що життя починається з моменту зачаття і аборт є вбивством. Ліберали зазвичай стверджують, що життя починається з моменту народження, тому жінка повинна мати право розпоряджатися власним тілом як заманеться. Їй має бути дозволено позбутися плоду, принаймні протягом перших шести місяців вагітності. Це звучить дивно, але багато людей, які відстоюють позиції моральності, не дотримуються їх у своєму житті. Наприклад, коли трапляється викидень, батьки горюють не так сильно, як у випадку смерті вже народженої дитини. При цьому їхнє переконання в тому, що життя починається в момент зачаття, не має значення. У кожній релігії є традиція ховати померлих немовлят, але я не знаю жодної церемонії, яка проводилася б для так і не народженого плоду. З іншого боку, багато людей, які стверджують, що жінка повинна мати право чинити зі своїм тілом як заманеться, виступають проти легалізації проституції.
Що говорить іудаїзм? Чи є аборт убивством? Чи має жінка абсолютне право зробити аборт? Ні і ще раз ні. Аборт не є вбивством, бо плід – це «частина матері», а не окрема особистість. Якщо жінка хоче прийняти іудаїзм після народження дитини, і їй, і її дитині необхідно пройти процес навернення. Якщо ж жінка на дев’ятому місяці вагітності навертається в іудаїзм, дитина, яка народжується після цього, вважається євреєм.
За Торою плід ще не є людиною. Так, убивця вагітної жінки має заплатити власним життям. Якщо ж небезпеки для її життя не буде, але в неї станеться викидень, то кривдник має сплатити штраф (Шмот, 21:22-23). Таким чином, Тора говорить, що вбивця має бути страчений (див., наприклад, Шмот, 21:12-14), але людина, через яку трапився викидень – не вбивця, тому що плід – ще не дитина.

Відповідно до законів Мішни (приблизно 200 р. н.е.) аборт дозволений, якщо життю жінки загрожує небезпека: «Якщо в жінки важкі перейми (і її життя в небезпеці), зародок умертвляють в утробі …, бо її життя важливіше життя зародка» (Мішна, Охалот, 7:6). Чи означає це, що аборти дозволені тільки в тих випадках, коли життя матері наражається на небезпеку? Консерватори скажуть «так». Однак більш ліберальні рабини вказують, що в Мішні є інший фрагмент – про дозвіл абортів з метою позбавлення матері від душевних страждань. У цьому, радше теоретичному, законі сказано: якщо жінка засуджена до смертної кари і після оголошення вироку виявилося, що вона вагітна, плід повинен бути вилучений, а страта проведена в заплановані терміни (Мішна, Арахін, 1:4). За єврейським законом не можна відкладати виконання смертного вироку, тому що це буде тортурами для засудженого. (Я переконаний, що цей закон, очевидно, не мав практичного застосування тому, що людей рідко засуджували до смертної кари. Таке траплялося приблизно раз на сім років).

Які висновки можна зробити зі сказаного? – Аборт – це не вбивство. Але зародок – це майбутня людина, тому жінка не повинна позбавлятися плоду, якщо в неї немає на те дуже серйозних причин. За єврейським моральним законам заборонено робити аборти, якщо дитина «не тієї» статі або якщо її народження не було заздалегідь запланованим. (Якщо майбутні батьки не хочуть виховувати цю дитину, вони мають дочекатися її народження і віддати на всиновлення). Аборти дозволені лише в деяких випадках: щоб урятувати життя матері або позбавити її душевних страждань (якщо вагітність настала в результаті зґвалтування або жінка дізналася, що дитина буде фізично чи розумово неповноцінною). Багато ортодоксальних рабинів (можливо, більшість) з цим не погодяться. Доктор Фред Рознер, ортодоксальний єврей, стверджує, що ортодоксальні рабини не дозволили б аборт у разі інцесту або зґвалтування і засумнівалися б у тому, що народження неповноцінної дитини може послужити причиною «погіршення здоров’я» матері.
Щодо права жінки перервати вагітність, яка настала в результаті зґвалтування, я вважаю за необхідне керуватися словами рабі XIX століття Ієгуди Перільмана: «(Жінка) відрізняється від« матері-землі »тим, що не зобов’язана вирощувати насіння, посаджене в ній проти її волі. Вона може «вирвати» насіння, незаконно посаджене».
Мені здається, що рабини, які відмовляють жінці у праві перервати вагітність, яка настала в результаті зґвалтування, виявляють менше співчуття, ніж рабини, які писали Талмуд і говорили про право засуджених до смерті жінок позбутися плоду.
У Біблії нічого не сказано про аборт. Цей елементарний факт, повз який часто проходять люди, здатні перетворювати боротьбу з абортами на свого роду лакмусовий папірець істинно християнської віри, означає, що проблема аборту належить до зовсім іншої категорії, ніж інші ключові питання, які ми розглядали досі.
У даному випадку Біблія не дає нам жодних конкретних вказівок.
Багато противників абортів належать до богословської традиції, що підкреслює авторитет Писання, а тому вони намагаються дібрати якісь біблійні підстави для своїх переконань. У свою чергу, прихильники абортів часом посилаються на Вих. 21:22-25 на доказ своєї тези «ембріон – ще не «особистість». Проте вірші, наведені обома сторонами в суперечці, мають хіба що непряме відношення до обговорення цієї проблеми. Розглянемо коротко тексти, які згадуються в цьому зв’язку найчастіше.
Вих. 20:13; Втор 5:17: «Не убий». Коли цю заповідь поширюють на аборти, постає наступне питання: ні та, ні інша сторона аж ніяк не пропонує дозволити вбивство, але існує проблема визначення,чи є аборт вбивством? Ні в контексті Десяти заповідей, ні в Торі в цілому ми не знайдемо відповіді на це питання.
Вих. 21:22-25. Цей текст знаходиться в розділі законоположень, що встановлюють пеню за каліцтва, завдані насильством. Коли б’ються люди і вдарять вагітну жінку, і вона викине, але не буде іншої шкоди, то взяти з винного пеню, яку накладе на нього чоловік тієї жінки, і він повинен сплатити ону при посередниках, а якщо станеться нещастя, то даси душу за душу, око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу, обпалення за обпалення, рану за рану, забій за забій.
Цей припис нічого не говорить про навмисний аборт  – це частина кодексу, що регулює економічні відносини, де передбачена компенсація за ненавмисний удар, що призвів до викидня. Якщо потерпіла жінка помре або стане інвалідом, удар буде розглядатися як убивство або членоушкодження і злочинець буде страчений або фізично покараний пропорційно заподіяному збитку (ст. 23-25, ср. ст. 12). Однак якщо всі наслідки зводяться до викидня, досить буде і грошової пені (ст. 22), виплаченої чоловікові цієї жінки як компенсація за неотримане потомство. Хоча про аборт тут спеціально не йдеться, закон, очевидно, класифікує ембріон і матір по-різному, і тільки мати вважається людиною, оскільки лише її каліцтва караються за lех talionis. Однак у перекладі Септуагінти цей самий текст набуває зовсім іншого значення. Згідно з цим переказом, визначальним фактором при встановленні відповідальності буде не каліцтво самої жінки, а той факт, чи встигло немовля (paidion) сформуватися (exeikonismenon), тобто чи досягло тієї стадії розвитку, коли ембріон набуває людського образу.

(Згідно з пізнішою рабиністичною традицією плід вважається «повністю сформованим» починаючи з сорок першого дня від зачаття. Невідомо, чи мають на увазі цю конкретну традицію перекладачі Септуагінти. Філон Олександрійський (він ближче, ніж Мішни, до перекладачів Септуагінти як за часом, так і за культурним фоном) інтерпретує даний текст наступним чином. Якщо чоловік стане бити вагітну жінку і вдарить її по животу і вона викине, тоді, якщо викидень буде безформним і нерозвиненим (aplaston kai adiatypoton), він підлягає пені за насильство і за те, що перешкодив художниці-Природі в її творчому зусиллі створити найпрекраснішу з живих істот – людину (anthropon). Але якщо дитина вже повністю сформувалася і всі члени отримали належні якості та місце в організмі, злочинець підлягає смерті, бо, судячи з опису, він знищив у лабораторії Природи людську істоту (anthropon), яку вона ще не вважала до ладу породити.

Якщо немовля не сформувалося, сплачується пеня, якщо сформувалося, вступає в силу lех talionis. Таким чином, «сформована», але ще не народжена дитина має ті ж права, що й будь-яка інша людина. Однак деформований або ще не сформований плід не наділяється юридичним статусом людини. Відповідно до цієї інтерпретації все залежить від того, на якій стадії вагітності стався викидень. Потрібно зазначити, що протестантська богословська традиція історично відстоює канонічний пріоритет єврейського тексту перед Септуагінтою, а тому тлумачення грецького варіанту Вих. 21:22-25 являє радше історичний інтерес. У будь-якому випадку потрібно підкреслити, що грецький текст, як і єврейський, розглядає випадкове каліцтво, а не навмисний аборт.
Пс. 138:13-16. З усіх текстів, що наводяться противниками аборту, цей, мабуть, найбільш важливий. Тут вибудовується світ символів, у якому Бог активно творить майбутнє життя в утробі і знає людину ще до її появи на світ:

Бо Ти влаштував нутрощі мої,
і виткав мене в утробі матері моєї.
Славлю Тебе, тому що я дивно влаштований.
Дивні діла Твої,
і душа моя цілком усвідомлює це.
Не сховались від Тебе кістки мої,
коли я творимий був у таємниці,
утворюваний був у глибині утроби.
Зародок мій бачили очі Твої;
у Твоїй книзі записані всі дні,
для мене призначені,
коли жодного з них ще не було.

Ці вірші, звичайно, можуть відіграти певну роль у дискусії про аборт, однак потрібно бути обачними і не вичитувати з тексту занадто багато. Псалом належить тлумачити за законами поетичного жанру, до якого він належить, а не як науковий чи юридичний документ. Суть цього тексту – проголошення люблячого всезнання та передбачення Бога, який говорив Єремії  (1:5): «Перш ніж Я утворив тебе в утробі, Я пізнав тебе, і перш ніж ти вийшов з утроби, Я освятив тебе: пророком для народів поставив тебе».
З цих висловлювань не можна вичавити аргумент про статус плода як «особистість» – це сповідання божественного передбачення і піклування. Бог знає і закликає нас не тільки з моменту зачаття, а й до зачаття і навіть до створення світу. Осмисливши в такому ключі пафос Пс. 138:13-16, ми розуміємо, що до проблеми абортів цей текст, по суті, не має відношення. Ніякого судження з приводу цієї проблеми тут не висловлено.
Лк. 1:44. Єлизавета ділиться з Марією: зачувши її голос «затріпотів малюк радісно в утробі моїй». Немовля  – майбутній Іоанн Хреститель, який у майстерно складеному оповіданні Луки ще до свого народження пізнає Того «найсильнішого», хто прийде слідом за ним хрестити Святим Духом (СР Лк. 3:16). Виводити з цього тексту – з богословської точки зору суто христологічного – загальне вчення про те, що ненароджені немовлята мають особистість, було б безглуздо і тенденційно. Подібну «екзегезу» навіть недоречно називати екзегезою. Цей текст належить радше до символічного світу: «немовля в утробі» – зовсім не те ж саме, що медичне «ембріон». Але за допомогою цього тексту не вдасться довести наявність у ненародженої дитини особистості, і до того ж він жодним чином не торкається проблеми аборту.
Гал. 5:20. У складеному Павлом переліку «справ плоті» згадана pharmakeia, тобто «чари». Деякі «захисники життя», чіпляючись за соломинку в намаганнях знайти в Новому Завіті доказ на свою користь, висловлювали припущення, що цим словом затаврований звичай викликати викидень за допомогою сильнодіючих ліків. Подібна гіпотеза мало заслуговує на серйозне обговорення. Хоча медикаментозні викидні практикувалися в давнину, (наприклад, Minucius Felix Octavius ​​30:2: «І є жінки, які ковтають зілля, щоб задушити у своїй утробі зачатки життя – роблять дітовбивство ще раніше, ніж породити дитину на світ»). Контекст не дає ніяких підстав для подібного тлумачення. Слово pharmakeia аж ніяк не є специфічним терміном – «прийом ліків, що сприяють викидню»  –  це найбільш загальне позначення магічних ритуалів (СР Об. 9:21, 18:23).
Мф. 19:14: «Пустіть дітей і не бороніть їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне». Цей вірш противники аборту також використовують іноді як гасла (у такій формі цю фразу використовують, наприклад, у «Дерхемській декларації» – маніфесті групи пасторів і богословів Об’єднаної методистської церкви (Stallworth 1993, 11-16).) –разючому прикладі деконтекстуалізаціі тексту заради аргументації. При контекстуальному читанні абсолютно очевидно, що мова йде про народжених дітей, а не про ненароджених.
Отже, ми не володіємо текстами з проблеми аборту, хоча окремі вірші Біблії поетично проголошують провіденціальне піклування Бога про всяке життя ще до народження і навіть до зачаття. Це дає нам недостатньо матеріалу для вироблення нормативів.
Синтезувати тут нічого. Оскільки жоден текст не розглядає аборт безпосередньо, не виникає і проблеми протиріччя всередині канону. Канон одностайно мовчить.
Однак ми можемо зробити більш широке дослідження біблійної концепції вагітності та дітонародження і задати контекст, всередині якого ми зуміємо інтерпретувати проблему аборту. Заради економії місця ми не будемо тут займатися докладним дослідженням, а відразу наведемо основні підсумки, очевидні кожному, хто бодай поверхово ознайомився з Біблією: діти – велике благословення Боже, а безпліддя – тяжка кара. Винятки з цієї норми (Лк. 23:28-29; Іс. 54:1, цитата в Гал. 4:27) сприймаються особливою гостро саме як провокаційні відхилення від звичного. Ці тексти не кидають виклик нормі, вони являють собою поетичні або пророчі висловлювання , що нагадують про наближення есхатологічної кризи (Лк. 23) або про те, що Бог змінить долю безплідного, страждаючого Сіону (Вих. 54). Діти – гарантія продовження роду, джерело матеріального добробуту і впевненості в завтрашньому дні. Наведемо, наприклад,  Пс. 126 : 3 – 4:
Ось спадщина від Господа: діти;
нагорода від Нього – плід лона.
Як стріли в руках сильного,
то сини молоді.
Блаженна людина, що сагайдака свого ними наповнила.
Як показує цей приклад, біблійні тексти висловлюють, головним чином, чоловічу точку зору, проте ми виявляємо безліч контекстів, коли жінки молять Бога дарувати їм дітей. Дізнавшись про свою вагітність, жінки дякують Богу молитвами та піснями радості (напр., Бут. 21:6-7; 1 Цар. 1-2; Лк. 1). Звичайно ж, за цими текстами стоїть історична реальність, що принципово відрізняється від сучасної, і мається на увазі, що основна роль жінки в суспільстві – це роль жінки і матері. Таке уявлення про вагітність і народження дітей не може бути сприйнято без герменевтичного обговорення. Проте для нас суттєво, що канон, хоча і не приділяє спеціальної уваги абортам, змальовує світ, у якому аборт був би навіть не стільки неетичний, скільки просто немислимий.

Література

  1. Тора. Пятикнижие и Гафтарот М. «Мосты культуры» – Иерусалим «Гешарим» 2001 с. 399-414.
    2. Новая Женевская учебная Библия. Синодальный перевод «Hanssler Verlaa», 1998.
    3. Талмудъ. Мишна и Тосефта. Т. 6 пер. Н. Переферковича СПб «Издание П.П. Сойкина». 1906 с. 222-223.
    4. С.Ганцфрид. Кицур Шульхан Арух. «Л. Городецкий» М.: 2006. с. 103 – 109, 520 – 526.
    5. Й. Векслер Кицур Шулхан Арух (Краткий свод законов еврейского образа жизни) «Шамир» Иерусалим, 1994, с. 187 – 193.
    6. Еврейская энциклопедия. Свод знаний о еврействе и его культуре в прошлом и настоящем. Изд. Брокгауз-Ефрон, СПб., Т. Х (1908 – 1913гг.) с. 742 – 744.
    7. Раввин Исраэль – Меир Лау. Практика иудаизма в свете Устной Торы. «Модан», Израиль 1996, с. 438 – 440.
    8. Раввин Бенджамин Блех. История и культура евреев. «Астрель», М.: 2005, с. 335 – 345.
    9. Рав М. Глазерсон. Медицина и каббала. Тора, Свет, Исцеление. «Гешарим – Иерусалим, Лехаим» М.: 1997, с. 190 – 206.
    10. Рав Натан Ортнер. С точки зрения Торы. Тематика Торы на языке современности. Иерусалим, с. 262 – 268.
    11. А. Кармель. Иудаизм. Еврейский образ жизни. Йерушалаим, 1994, с. 100 – 101.
    12. В. Рабинович. Тайны еврейских мудрецов. «CN – Столичная новость», К.: 2003, с. 155 – 156.
    13. В. Рабинович. Тайны еврейских мудрецов. «CN – Столичная новость», К.: 2004, с. 287 – 291.
    14. П. Венгерова. Воспоминания бабушки. Очерки о культурной истории евреев в России в ХІХ веке. «Гешарим- Иерусалим» «Мосты культуры» М.: 2003 с.213 – 217, 225 – 229.
    15. С.М. Дубнов История евреев в Европе. Т. 2, «Гешарим- Иерусалим» «Мосты культуры» М.: 2003 с.227 – 234.
    16. Ж. Баумгартена и др. Тысяча лет культур ашкеназов. «Текст – Лехайм», М.: 2006. с.257
    17. Пол Джонсон Історія євреїв. «Альтернатива» 2000 с. 231, 248, 549 – 564.
    18. Холокост. Ред. У. Лакёр, соред. Ю.Т. Баумель М. РОСПЭН, 2005, с. 176 – 178, 347 – 352.
    19. В. Захаров, В. Кулишов. В предверии катастрофы. Германия 1933 – 1939 гг. «Ковчег» М. 2003. с. 120.
    20. И. Альтман. Жертвы ненавести. Холокост в СССР 1941 – 1945 гг. «Ковчег» 2002., с. 155 – 160.
    21. Аборт. Краткая Еврейская Энциклопедия. Т. 1. Иерусалим, 1996 с. 7-8.
    22. Аборт. Энциклопедический словарь Еврейская цивилизация «ЛОРИ» М. 2000 с. 1.
    23. Деторождение и бесплодие. Там же, с. 40.
    24. Контрацепция. Там. же, с. 97.
    25. Раввин И. Телушкин. Еврейская мудрость «Феникс» Ростов н/Д. 2001 с. 150-156.
    26. Раввин И. Телушкин. Еврейские ценности. «Феникс» Ростов н/Д. 2002 с. 208-211.
    27. П. Люкимсон, М. Котлярский. Евреи и секс. «Институт соитологии» СПб. 2005 с. 209-219.
    28. Блу Гринберг. Традиционный еврейский дом. М. «Мосты культуры» – Иерусалим. Гешарим. 2000с. 229-237.
    29. Р. Хейз. Этика Нового Завета. М. «Библейско-богословский институт св. Апостола Андрея» 2005 с. 597 – 621.
    30. Йосеф Циглер. Евреи и христиане: полемика и взаимовлияние культур к. 2, ч. 4 «Открытый университет» Израиль 2000 с. 208-215.

 Д-р  Анатолій  Мучник

Обговорення: Коментування вимкнено
  1. Ірина сказав:

    Жахлива статистика абортів. Світове суспільство моральному занепаді

  2. Роланд сказав:

    статистика дійсно страшна і дає привід замислитися тим, хто це робить

Коментування закрито

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook