Філон Александрійський

filonФілон Олександрійський – видатний філософ, богослов і екзегет, яскравий представник іудейської філософії.

Народився близько 25 року до нашої ери у місті Александрія, походив із  нащадків священиків – ааронідів. Філон отримав блискучу класичну освіту з грецької мови. Він не намагався розірвати зв’язки з старозавітньою традицією, переданням старших, а навпаки переосмислював її  в елліністичному дусі.

Продовжував, навчався в місті Александрії, захоплювався читанням  літературних праць, часто роздумував над кожною із них. Переривав двічі заняття, здійснив подорож до міста Єрусалиму, в якому місцеві священики надали йому привілей, як священику з роду аарондів – принести Богу жертву.  Філон серйозно займається вивченням і тлумаченням Біблії в Александрійській богословській школі. Він приділяв велику увагу філософії Платона, стоїків, які при тлумаченні міфів користувалися алегоричним методом.

Крім того, богослов  вбачав істину у різних віруваннях та віровченнях. Основою для його досліджень слугував Старий Завіт, який інтерпретувався  дещо в іншому дусі. Тому Філон розробляє біблійне вчення, стрижнем якого є ідея про Логоса (Слово). На думку мислителя, Логос – це сила Божа, яка у свою чергу звернена до світу. Він розумів Логос як душу Всесвіту, бо пізнання Бога може здійснюватися поступово, по сходинкам, які ведуть до найвищого споглядання Таємниці Сущого – Бога.

Як стверджує сам мислитель, тлумач Священного Писання повинен обмежувати себе лише буквальною інтерпретацією Біблії. Проте для глибокого розуміння Біблії необхідно використовувати алегоричний метод тлумачення., який  у теологічній концепції ще називається «мудрий архітектор».

Крім того, він використовує принципи герменевтики і намагається  зробити їхній виклад у трьох книгах, що отримали назву «Правила алегорії». Якщо ж ми торкатимемося питання етичного вчення, то можемо побачити, що  воно ґрунтується  на двох основних текстах книги Буття, які інтерпретуються з позиції пантеїстичних термінів стоїків. Якщо ж людина була створена за образом Божим, то це означає, що за цим же образом була створена і розумна людська душа, тобто її безсмертна частина. У другому тексті йдеться про наступне: створення людини закінчується моментом надання її тілу  божественного дихання.

Мета життя людини на землі розглядається ним завдяки знаменитій  формулі Платона і платоніків «уподібнення Богові», інакше кажучи – Богопізнання.

Проте таке, що може розглядатись як пізнання божественної сутності в принципі є недосяжним, існує у всьому межа. Тому що уподібнення Богові вважалося нічим іншим як ототожнення, яке є неможливим у випадку з Творцем та Його творінням. В тім мета земного життя людини – досягти  мудрості. Тому шлях етичного мудреця  лежить через виявлення його природних  задатків, особливо освіти  та  необхідних аскетичних вправ.

Високий етичний ідеал Філон вбачає в образі старозавітного пророка Мойсея. А тому на шляху до цього ідеалу необхідні різного роду добродійні  стани, які мислитель намагається ієрархічно побудувати, пояснюючи усе це з допомогою біблійних образів: добродійність Якова, наприклад стоїть нижче  Авраама, проте вище їх обох стоїть добродійність Ісаака. Ця добродійність  витікає з благословенної Богом природи.

Хоча досить скептично до такого ходу міркувань Філона Александрійського ставилися прихильники іудаїзму. Та невдовзі його погляди викликали інтерес зі сторони християнської філософії, в першу чергу вони вплинули на екзегетичний метод, а також на богословські погляди найперших християнських філософів, зокрема Климента Олександрійського та Оригена. Філон Олександрійський стає  відомим через свої філософські, теологічні, етичні погляди.

Він дуже швидко перетворюється з філософа у вчителя, попередника християнської філософії для подальших апологетів і богословів  Александрійської школи. Майже все його філософське вчення зводиться до теології. Вперше у філософії Філона Олександрійського формується ідея  абсолютного монотеїзму.

В тім грецька теологія стає не досить зрозумілою і важкою для розуміння самій людині. Існували ж протиріччя, зі сторони пантеїстичного стоїцизму та платонівського дуалізму, що дуже сильно відбилися і на Філоні Александрійському. Бог Філона Олександрійського є трансцендентним, тобто відрізняється від світу за своєю сутністю, а також іманентний (властивий будь-чому) у своїй силі та слові.

Таким чином його образи набувають антропоморфічного характеру, тобто відносяться до сил Божества, а не істот.

Філон Александрійський помирає близько 50 року нашої ери. Його було поховано в місті Александрії. У цьому ж місці  була заснована славнозвісна  Олександрійська бібліотека, яка нараховувала велику кількість праць філософів, апологетів, богословів, в тмоу числі і праць Філона Александрійського.

 БСІД

портал ФІР