(Євангеліє від Івана 11:47-57)
Служителі закону мойсеєвого скликали синедріон для того, щоб вирішити питання з Ісусом Христом, який має владу звершувати чудеса. Котрі водночас насторожили їх і викликали певне занепокоєння в соціальному середовищі. Юдейський народ поважав і шанував Ісуса Христа як Пророка і Вчителя старозавітного закону. В тім чутки про здійснення чудес дійшли до вух первосвящеників як представників духовної інституції і фарисеїв, що добре розумілися в законі пророка Мойсея.
Всі вони більше переживали за підрив своєї власної репутації і становище в середині юдейського суспільства, дбали лише про свою матеріальну вигоду, шляхом обману «відціджували комара, а ковтали верблюда».
Вони переживали за самих себе, а до народу їм було байдуже, так як їх не хвилювали питання, що стосувалися соціального статусу, бо вважали себе вищими над народом, але дуже часто водили їх «як сліпець сліпого».
Первосвященики, книжники і фарисеї боялися, намагаючись в такий спосіб «врятувати свою шкуру» і не бажали бути поневоленими римлянами, які зможуть заволодіти не тільки святим містом Єрусалимом, а й народом.
Боялися також й Ісуса Христа і його вчення, яке суперечило їхнім цілям. Тому що за вченням Христа йшло дуже багато народу. Вони міркували, що Ісус Христос своїм вченням може відвести народ і таким чином фарисеї втратять свою репутацію посеред народу, бо ті ввірують у Нього, тоді їхній авторитет буде понижений.
Первосвященик Кайяфа також боявся вчення Ісуса Христа, віні переживав як й інші за свою посаду в юдейському суспільстві. Крім того, він бачив в Ісусі Христі претендента на його місце, бажав, щоб Він помер і не загинув через Нього народ Юдеї. Разом з первосвящеником – служителем Господнім вони вчинили змову проти Ісуса Христа в який же спосіб Його погубити.
Ісус Христос дізнався про наміри первосвящеників, книжників і фарисеїв, а тому не виявляв Себе посеред народу, бо знав, що Його мають вбити. А вбити мають за те, що Ісус Христос звинувачував їх у беззаконнях та прикритті тінню закону пророка Мойсея і називав їх лицемірами, які прикриваються праведністю, благочестям, святістю перед Богом.
Саме тому Христос віддалився до околиць поблизу пустелі в місто Єфрем, де проповідував Слово Боже, перебуваючи зі Своїми учнями – апостолами.
В той момент, коли розпочалася юдейська Пасха, всі люди поспішали до міста Єрусалиму. Змовники чекали на Ісуса в Єрусалимському храмі, перешіптуючись між собою, думаючи чи прийде Син Божий в це місце. Натомість, заздалегідь були попереджені первосвящениками і книжниками, якщо ж прийде, то в такому випадку не втрачати пильності і відразу є схопити Його.
Виявляється, закон Мойсея для змовників не відігравав вже такої важливої ролі, ніж полюбляння сидіти на високих місцях судилища Мойсеєвого, накладати важкі тягарі на людей і в жодному разі не поворушити пальцем, мається на увазі не проявляти жодної дії для благоустрою власного народу.
Таку ж саму картину можна побачити і в сучасному суспільстві, де закони не мають ніякої ваги для тих, хто їх вводить, самі ж не притримуються їх, а інших примушують дотримуватися. То таких людей можна за словами Христа назвати справжніми лицемірами, де за маскою святості, побожності, чесності, справедливості, любові, праведності, духовної чистоти життя приховуються реальні «вовки в овечих шкурах».
Закон Христа сьогодні зневажається, принижується, процвітає лицемірство і відкрита неправда, бо в правду Божу вірять тільки одиниці, а брехню сприймає більшість. Закон Ісуса Христа – це непомильна істина, яка знаходиться в людській природі, її потрібно берегти у своєму серці. Серце для Ісуса Христа має бути відкрите повністю для прийняття Його вчення.
Ієрей Богдан Стрикалюк
