У багатьох пророків, таких наприклад як Софонія, Авдій, Йоіль, Малахія прослідковується богословське поняття «дня Господнього», котре можна зустріти в книзі великих пророків Ісаї, Єремії та Єзекіїля. Не виключення, що книга могла вплинути на Єремію.
В кумранських текстах пропонується як есхатологічний Мідраш. Цікавий той факт, що знайдений пророчий текст про підняття занепалої Давидової скинії над Ізраїлем вказує не інакше як на пророцтво про Месію. У новозавітних текстах, особливо в книзі Діянь Апостолів знаходимо цитати з книги пророцтв Амоса. Їх можна знайти в промові архідиякона Стефана, єпископа Якова на соборі в місті Єрусалим. Деякі із старозавітних алюзій можна зустріти в тексті Нового Завіту, зокрема про час розп’яття Ісуса Христа опівдні з шостої до дев’ятої години: «І станеться в день той, — говорить Господь Бог, — і вчиню захід сонця опівдні, і для землі серед світлого дня воно стемніє» (Ам.8,19). Це пророцтво стосується плачу за Месією, Сином Божим – Ісусом Христом. Відлунням слів пророка Амоса «ненавидьте зло та полюбіть добро» (Ам.5,15) є послання святого апостола Павла до римлян, де про це також йдеться (Рим.12,9).
Чимало тлумачень на цю книгу зустрічаємо в отців Церкв, зокрема у сирійському перекладі Єфрема Сиріна, такого більш морально-історичного, часом христологічного характеру що носить пророча книга; в коментарях блаженного Ієроніма Стридонтського не тільки на неї, а всі книги малих пророків; в духовно-історичному перекладі грецького варіанту святителя Кирила Олександрійського; історичному, місцями христологічному тлумаченні грецького перекладу блаженним Феодоритом Кірським; синопсисі святителя Іоанна Золотоустого; в короткому коментуванні «Християнського вчення» блаженного Августина Аврелія.
Коментар до книги також був зроблений церковними письменниками, такими як пресвітер Руфін Аквілейськи, Феодор Мопсуєтський. Останній виконав конкретно-історичний коментар до книги пророка Амоса. Досить часто на слова пророчої книги посилаються інші святі отці: блаженний Іриней Ліонський, святитель Кипріан Карфагенський, Мефодій Олімпійський, Кирило Єрусалимський, Василій Великий, Григорій Богослов, Іоанн Касіян Римлянин, а після отців церковні письменники Прокопій Газський та Рабан Мавр. Книга підлягала коментуванню середньовічними єврейськими авторами: Раші, ібн-Езрою, Єліезером Божанським, Радакою, Йосефом ібн-Каспі та іншими.
Про час, місце написання, авторство книги
Написання книги відносять до часів правління ізраїльського царя Ієровоама ІІ 788-747 років до нашої ери та царя Юдейського царства Озії близько 808 року донашої ери. Отже місцем написання книги слугує Юдейське царство зі столицею Єрусалим. Діяльність пророка датується приблизно 750 роком до нашої ери і розпочинається проповіддю у місті Вефіль. Автором книги безсумнівно є пророк Амос, виходець із Фекої, пастух за професією, почув заклик Божий до пророчого служіння в сусідньому царстві.
Зміст книги Амоса
Книга складається із дев’яти глав. Кожна глава містить розвиток подій апокаліптичного, історичного та есхатологічного характеру. Апокаліптичний характер подій описується у першій та другій главі книги пророцтва. Тут передбачений землетрус, Божа кара на народи Близького Сходу, Юдею, Ізраїль, які морально розпустилися і розбестилися, злочини правителів держав. У третій по шосту главу книги описується аморальний розлад суспільства Ізраїльського царства. Звинувачення пророка стосуються соціальної несправедливості, пригнічення убогих, які є прямим порушенням завіту Божого, заповідей Божих. У п’ятій главі акцентується увага на відході в релігійній практиці від шанування заповідей та закону, що пояснюється не прийняттям ритуалів та жертвоприношень Богом. Має місце пророцтво про день Господній з 18 по 20 вірш, де йдеться про обернення світла темрявою. Пророк дає вказівку уникнення Божого покарання: шукання Господа Вседержителя, лише добра, що гарантують життя. Глави 7 по 9 стали отримали містичну назву «Книга Видінь». Пророк через Божественне Одкровення отримує такі наступні видіння: саранча, вогонь, відважування. Вслід за ними йде кошик із достиглими плодами, голод на слово Господнє. Бог говорить пророку, що меч застане дім царя Ієровоама ІІ.
Пророк також звертається про священика Амасії в Бет-Елі і закликає його з народом до покаяння, оскільки чаша Господня (розуміється гнів Божий) переповнена, звіщає від Бога про загибель Єровоамового дому та вигнання Ізраїлю. Доля Амасії була передбачена пророком Амосом, який не тільки не приймав слово Господнє, а служив ідолу замість Істинного Бога. Передбачення пророка торкалося жінки, яка стане блудницею в місті, загибелі дочок та синів від меча, поділу шнуром землі, смерті Амасії на землі нечистій, вигнання Ізраїля чужинцями.
У восьмій главі розповідається про настання покарання для народу Ізраїля та усіх з ними: «І оберну ваші свята в жалобу, а всі ваші пісні – в голосіння, і на стегна спроваджу верету, а на всяку голову лисину, і вчиню це, немов та жалоба по одинакові, кінець же отого, — немов гіркий день» (Ам.8,10). Мова торкається того, що будуть бажати почути слово Боже як голодний — їсти та спраглий – пити, але не зможуть. Це стосується молодих дівчат та хлопців, які впадуть замертво. Остання дев’ята глава містить видіння пророка: Господь, який стоїть над жертовником. У 7 вірші пророк Амос говорить про рівність усіх народів перед Богом, пророкує про відновлення Царства Давидового та проповіді Слова Божого для навернення багатьох народів до Бога.
Усе, що описав пророк у книзі свої в швидкому часі здійснилося у новозавітній час, так як деякі з останніх пророцтв пов’язувалися з Месією –Ісусом Христом. Передбачений пророком день Господній настане після Його другого пришестя.
Пегас
