Історик, мистецтвознавець Міліца Матьє написала фундаментальну роботу, торкаючись однієї із важливих проблем – єгипетське мистецтво. Праця отримала назву «Мистецтво Стародавнього Єгипту». Дослідниця стверджує, що така тематика як єгипетське мистецтво становить науковий інтерес і вчені мають можливість з’ясування шляхів його становлення в першому за історію людства класовому суспільству, зі встановленням відображених змін, зі встановленням відображених у нім змін, що відбувалися в житті єгипетського рабовласницького суспільства.
Характеризується мистецтво унікальними художніми пам’ятками важливого значення, які були витвором єгипетського народу в історії людства. Славиться цивілізація монументальною кам’яною архітектурою, реалістичними правдивими скульптурними портретами, високомайстерним художнім ремеслом. Найкращими майстрами в обробці каменю вважалися архітектори з скульптурами.
Прямим підтвердженням архітектурного мистецтва слугують єгипетські піраміди, колонні храмові зали, кам’яні обеліски, тисячотонні величезні статуї. Єгиптяни мали неабиякі навики в художньому ремеслі: дерев’яна (ебена) та кістяна різьба (слонова), обробка різного роду металу, ювелірна, керамічна робота. Маючи хоча б якесь уявлення про такі речі, переходимо до вкрай важливого терміну «єгипетське мистецтво».
Ось як це подається науковцем Матьє: єгипетським мистецтвом слід називати один із важливих етапів, який відрізняється від первісного мистецтва. Найбільша заслуга мистецтва – просвітленість внутрішнього світу людини, її почуттями та переживаннями. Так в більшості сцен з вражаючою силою зображені люди, які оплакують померлих (переданий їхній скорботний стан: заламування рук, биття в груди). Нерідко трапляються сцени піднесеної радості господаря з приводу його нагородження, страх ворогів і втеча від бойовик колісниць єгиптян, сімейна взаємна любов.
Ісіда, яка тримає на руках дитину Гора передає найбільше людське почуття — материнство, яке привернуло увагу світу. Міфологічний образ Ісіди сприймався єгипетськими матерями як певне чекання, надія визволення від хвороби та смертей. Не випадковими є народні оповіді про богиню Ісіду, за якими вона виступає як люблячою матір’ю власної дитини.
Зрозумілим є образ Ісіди в єгипетському мистецтві, що набув популярності в широкій масі населення та трансформувався в християнську іконографію. Враховувалися причини по яких виникали та довго зберігалися особливості мистецтва. Мистецтво в ті часи поставало як засіб ідеологічного впливу на свідомість мас, що піддавалися експлуатації, ставлячи перед собою мету – зміцнити та возвеличити фараонову владу.
Єгипетське мистецтво було нерозривно пов’язано з релігією і обумовлювалося повільним розвитком культури. Характерна особливість єгипетського мистецтва полягала у довгому слідуванні прийнятим давнім зразкам. Пояснюється причина тим, що релігійний світогляд складений в основних рисах з утвореним класовим рабовласницьким суспільством, закріплюється обов’язковим виглядом стародавньої пам’ятки мистецтва Єгипту, яка має до того ж релігійне призначення. Такі пам’ятки в історії Стародавнього Єгипту мали релігійно- культове призначення, а тому творцями дотримувалися закони.
Художнику фактично невидимі предмети сцен, але їхня присутність відома: риби, гіпопотами, крокодили у воді. Пережитком релігійного уявлення докласового суспільства являлось і зберігання в мистецтві рабовласницького Єгипта віри в магічний зв’язок усього зображеного. Необхідне слідування канонам викликане створенням писемних керівництв художникам. Дотримання канонів обумовлене і технічним прийомом, застосованим єгипетськими майстрами, котрими раніше використовувалася сітка перенесення того чи іншого зразку. Дерев’яні дошки слугували для перенесення малюнків фігур на стінну поверхню.
Слід зазначити, що єгипетське мистецтво не було сковане лише одними канонами і не могло змінюватися протягом існування багатьох століть, що особистість єгипетського художника не відігравала жодної ролі в мистецькому розвитку. Звісно мистецтво Єгипту як і інших цивілізацій хоч розвивалося повільними темпами, але змінювалося залежно від конкретних змін при історичних обставинах, відображаючи висувні нові вимоги у зв’язку зі змінами та боротьбою соціального прошарку; значення, які мали низки художніх шкіл з окремими майстрами, котрими проявлена творча роль в межах канонічних рамок.
Пегас
