Російський фактор: від Єлизавети до Петра III
Смерть Єлизавети Петрівни 5 січня 1762 року стала поворотною подією для всієї війни. Її наступник, Петро III, був відомий своїми прусофільськими симпатіями, що різко контрастувало з попередньою політикою Росії.
Вже 5 травня новий імператор уклав мир із Фрідріхом II, фактично врятувавши Пруссію від поразки. Згодом було укладено Гамбурзький договір між Пруссією та Швецією, що остаточно нейтралізувало північний фронт війни.
Політика Петра III не обмежувалася миром: він планував військовий союз із Пруссією проти Данії через свої спадкові права на Гольштейн. Більше того, російські війська під командуванням Чернишова отримали наказ підтримати прусську армію в Сілезії.
Однак ця політика викликала незадоволення російської еліти. У липні 1762 року Петра III було повалено і вбито. Його наступниця, Катерина II, скасувала антипрусські ініціативи, але не відновила війну проти Пруссії, що остаточно закріпило її вихід із конфлікту.
Сілезький театр
Втрата російської підтримки стала катастрофою для Австрії. Незважаючи на зусилля фельдмаршала Даунa, прусські війська здобули низку вирішальних перемог.
21 липня 1762 року австрійці зазнали поразки під Буркерсдорфом, а 16 серпня їхні спроби деблокувати Швейдніц провалилися під Райхенбахом. Уже 9 жовтня місто остаточно повернулося під контроль Пруссії.
У Саксонії ситуація також складалася на користь пруссів: принц Генріх і генерал Зейдліц розгромили австрійські сили під Фрайбергом 29 жовтня. Ці перемоги змусили Австрію погодитися на перемир’я, підписане 24 листопада 1762 року.
Західноєвропейський фронт
На заході ключову роль відігравали війська під командуванням Фердинанда Брауншвейгського. Його перемоги над французькими та союзними силами під Вільгельмсталем і Люттернбергом значно послабили позиції Франції в Німеччині.
Захоплення Геттінгена стало стратегічним успіхом, хоча французи змогли тимчасово досягти успіху біля Йоганнісберга. Проте втрата Касселя в листопаді остаточно підірвала їхні позиції в регіоні.
Глобальний вимір
1762 рік продемонстрував глобальний характер конфлікту. Велика Британія оголосила війну Іспанії, що розширило театр бойових дій далеко за межі Європи.
Іспанські війська вторглися до Португалії та захопили фортецю Алмейда. Водночас у Південній Америці вони здобули Колонію-ду-Сакраменто.
Однак ці успіхи були перекреслені британськими перемогами. Захоплення Гавани 13 серпня та Маніли 5 жовтня стало серйозним ударом по іспанській колоніальній імперії. Крім того, британці встановили контроль над ключовими островами Вест-Індії — Мартинікою, Сент-Люсією та Гренадою. Ці перемоги засвідчили становлення Великої Британії як глобальної морської та колоніальної держави.
Шлях до миру
Вихід Росії з війни став вирішальним фактором, який переконав Австрію в безперспективності подальшої боротьби. Франція, виснажена війною, також прагнула миру.
У жовтні 1762 року розпочалися переговори, до яких приєдналася й Іспанія. Результатом стало підписання 3 листопада прелімінарних мирних угод між Великою Британією та Францією у Фонтенбло. Ці домовленості фактично завершили активну фазу війни та підготували ґрунт для остаточних мирних договорів, які визначили новий баланс сил у світі.
Іван Гудзенко
