У цих умовах Королівський флот Великої Британії втратив можливість ефективно блокувати американське узбережжя. Дефіцит сучасних лінійних кораблів і наслідки попередньої недбалості у розвитку флоту суттєво обмежили британські можливості.
Кампанії у Вест-Індії та втрачені можливості
Родні здобув важливу перемогу, захопивши острів Сінт-Естатіус — ключовий центр постачання для американців. Однак його затримка на острові через розподіл трофеїв стала серйозною стратегічною помилкою. У цей час французи змогли перегрупувати сили та підготувати вирішальний удар.
Французький адмірал Франсуа-Жозеф-Поль де Грасс отримав наказ підтримати американські сили. Його флот вирушив до Чесапікської затоки — стратегічного вузла, який визначив подальший перебіг війни.
Битва при Вірджинських мисах
5 вересня 1781 року відбулася вирішальна Битва при Вірджинських мисах (Чесапікська битва). Британський флот під командуванням Томас Грейвз мав 19 лінійних кораблів, тоді як де Грасс — 24.
Попри відсутність чіткої тактичної координації, французький флот досяг стратегічної перемоги. Грейвз був змушений відступити до Нью-Йорка, що означало фактичну втрату контролю над Чесапікською затокою. Це стало критичним моментом: британська армія Чарльз Корнуолліс опинилася ізольованою.
Йорктаун і завершення війни
Перемога французів на морі дала змогу об’єднаним силам Джордж Вашингтон та Рошамбо заблокувати Корнуолліса в Йорктауні. Відсутність морської підтримки зробила британське становище безнадійним.
Капітуляція Корнуолліса 17 жовтня 1781 року фактично завершила активну фазу війни. Хоча бойові дії тривали ще певний час, стратегічна ініціатива остаточно перейшла до союзників.
Іван Гудзенко
