Тому що у XXI столітті людяність тільки умовна : у транспорті пишуть потсупайтеся місцями інвалідам , людям похилого віку та дітям , но рідко можно зустріти , що як тільки зайде така людини то їй поступляться місцем , так бувають випадки , але не кожен раз ; відмінили смертну кару давно , но з того моменту померло людей ще більше , бо ії відмінили і злочинці розуміють , що навіть якщо їх посадять за грати , то це не завжди надовго ; автомобіліст збив перехожого , бо нісся на великій швидкості , і ничого йому не буде , бо він має гроші .
Таких прикладів багато і їх можно писати до безкінечності , але який в цьому є товк , поки людяність ще умовне значення , і на практиці майже не використовується .На цю тему написанно багато робіт і тому багато схожих творів , всі говорять , що потрібно бути людяним , но ніхто не вчить цьому ніде ні в школі , ні в інституті , ні на роботі , про це говорять , але не вчать.
Колись я вважала , шо є одне місце де уся праця базуеться на понятті людяність – це волонтерські рухи, так здається , що вони роблять усе для блага їх підопічних , але це незавжди так , може я просто потрапила не туди , но це мої спостереження. Я би хотіла написати не про людяність до усіх людей , а до однієї соціальної группи , не думайте , що я когось виділяю, просто мені це близько.
Я народилася і живу у невеликому військовому містечку , я вважаю , що ви здогадалися про тему мого есе.Так це людяність до військових , на яких часто бувають нападки у прессі , соціальних сітях та просто на вулиці.Хтось скаже , що я оцінюю ситуацію тільки з однієй сторони , і що я маленька для таких роздумів , але я маю думку , я бачила дві сторони однієї медалі , я бачила як все змінюється , так я не брала участь , но я могла спостерігати.Знаєте , що прикро не кожна людина у військовій формі та маючи документ є військовим.Не раз я чула від людей , таку думку він пішов у армію , бо там гроші , я не вважаю таких людей справжніми військовими , бо справжня людина армії йшла туди простим солдатом , служила за якійсь то копійки , і такі люди достойні почестного звання військовий.Багато хто зараз вішає на них ярлики алкоголиків, ненаситних до грошей та людей які спричиняють хаос.
Вішання ярликів це також проявлення не людянності , бо населення не відноситься до багатьох , так як вони заслуговують.Є різні люди , але вони є у різних профессіях , но останній час звертають тільки на військових , справжній військовий ніколи не буде творити хаос , пиячити або гвалтувати , бо справжня армійська людина пройшла усю дисципліну та підготовку , і ніколи ій не дозволить совість таке творити.Так роблять тільки «підробки» люди які одягнули форму , взяли зброю , і важають , що вони головні.І із-за таких людей народ ненавидить багатьох інших , але якщо ви так вважаєте , то ви й не маєте гадки хто такий справжній військовий чоловік .Давайте будемо людяними , гуманними , милосердними до справжніх військових , хто захищаю нас кожну мить не заради грошей , а тому що вони хочуть , щоб народ жив у мирі , і тому вони по совісті роблять своє діло , не вішайте ярлики на всіх людей у формі , бо не кожен у душі справді розуміє , для чого він це робить , а якщо він не розуміє , то і інші люди цього не зрозуміють.
Я хотіла на цьому зупинитися , но зрозуміла , що маю ще , що сказати.
Вияв людянності найчастіше проявляється у найкритичніших моментах : війни , єпідемії , стихійні лиха.
Колись я почула про концерт Едіт Піаф під час Другої Світової , і що після нього вона захотіла зфотографуватися з полоненими людьми . спочатку я подумала , вона навіжена , краще б дала поісти чогось людям , але дочитавши цю історію я побачила , що вона з великої фотографії , зробила вирізки обличч кожної людини , і допомогла їм утікти.До чого я це говорю?Що часто людяні поступки спочатку здаються дивними , ми їх не можемо зрозуміти , і тому спочатку осуджуємо ( як я у випадку з співачкою), але дізнавшись усю історію ми аналізуємо і приходимо до висновків , яки можуть змінити наші думки та життя в цілому. Так милосердя , гуманізму та людяності є багато у всьому світі , але багато це дуже не чітке поняття , нам здається ,що кількість волонтерів та милосердних людей мілльйони , так воно й є , але ці мільйони такі маленькі перед тими мільярдами , які живуть на Землі.Все починається з малого , так от і людяність потрібно прививати з малечку , потрошки та маленькими ділами , яких буде багато …
Народу багато , а людей трішки
Діоген
Таненя Вікторія
Харківська обл. ,м.Чугуїв
