Згадай, коли ти останній раз виходив на вулицю задля того, щоб допомогти сусідці занести важкі пакунки в квартиру? Згадай, коли ти останній раз йшов дорогою і просто посміхався дівчині\хлопю, щоб зробити приємно? Згадай, коли ти останній раз допомагав батькам, не задля того, що так потрібно робити, а через те, що ти відчуваєш в собі ще краплинку людяності і турботи про своїх рідних і оточуючих тебе людей? Не пам’ятаєш? А знаєш чому?
Тому що ти не розумієш цього життя. Ти називаєш себе «людиною» , але все що в тебе є від людини це фізіологічні показники, що відрізняють тебе наприклад від мавпи.
Подумай, що з біологічної точки зору відрізняє людину від всіх інших живих істот? Так – розум, вміння правильно виражати свої думки в словесні формі, обдумувати свої вчинки, а саме головне тільки людина відчуває сором; створює свою культуру; будує майбутнє, але пам’ятає минуле; вміє сміятись від радості і плакати від горя іноді і навпаки,; знає про свою смерть, а саме головне вміє з людяністю відноситись до оточуючих їй людей.
Ти відповідаєш кожній цій ознаці?
Давай, роздивлятись все почергово – відчувати сором –
На даному етапі життя, ми вже навчились багато чому, саме головне ми навчились брехати не квасніючи, обдурювати чи просто ображати і принижувати людей, кожний з нас хоча б раз в житті говорив не правду, кожний з нас хоча б раз в житті глузував з іншої людини, навіть для забави, але чи кожній з нас хоча б раз відчував сором від своїх вчинків. Хоча б раз когось «гризла совість» за це ? Ні, ні і ще раз ні! Тому, що ми не вважаємо це якимось глобальним вчинком. От якби ми щось вкрали коштовне чи розбили щось, чи когось вбили от за це ми би себе карали і те не всі. От ти пам’ятаєш, як колись в п’ятому класі глузував з дівчинки в якої були великі вушка? Для тебе була це забавка бо всі хлопці разом з тобою сміялись і ти вважав, що робиш правильно, а на даний момент їй 20 років і вона по сьогоднішній день не може загорнути волосся назад, бо боїться знов таких слів; пам’ятаєш, як колись ти образила хлопчика лише через те, що він ходить в окулярах – він зараз виріс, скинув окуляри і через це не бачить половинну світу, бо йому соромно, що його засміють. От чомусь ми не любимо квіти за те, що вони дуже великі чи маленькі, яскраво червоні чи білі, низькі чи високі – ми любимо кожну з них тому, що кожна з них по своєму прекрасна ? Чому ми не можемо так з людьми ?
Кожний з нас створює свою культуру – тут ми не говоримо про « культуру», як про вміння малювати, вишивати, писати вірші, створювати архітектурні будинки та ін. Тут ми говоримо про культуру, як одну з головних особливостей людини. Не зрозумів про що я? Я тоді поясню. Ти помічав, як ти говориш?
Цей модний сленг, нецензурна лексика, фрази з різних фільмів чи пісень, на твою думку це ознаки сучасної людини! Але це не так тому, що людина з великої літери завжди буде правильно і чітко виражати свої емоції, ніколи не дасть собі когось образити чи заговорити нецензурною лексикою. Культура людини –це на сам перед вміння правильно себе поставити суспільстві і бути таким, яким ти є, а не просто вдавати з себе « хорошого». Ми навіть і не підозрюємо, як ми виглядаємо з боку, але може це і на краще, можливо коли ми побачили себе, то зовсім перехотіли спілкуватись з людьми, можливо ми б тоді так в собі зневірились, що забули би про всі ці свої погані «словесні» звички. Головне вмінні бути культурним – це правильно та справедливо обдумувати своє місце в суспільстві, свої інтереси, здібності цілі, а саме головне правильно їх втілювати в життя і нарешті здібності до тверезої оцінки своїх вчинків.
Хто не знає свого минулого той не вартий майбутнього – так у свій час сказав видатний Максим Рильський. Ці слова дуже влучні самі в наш час. Ми живемо собі в задоволення, тратимо гроші на різні витребеньки, використовуємо найсучасніші гаджети, але ми не розуміємо, що багато тисяч років тому на наших теренах ходили зовсім інші люди. Люди, які дали нам життя, люди, які з століття в століття добивались того, щоб ми могли так жити. Люди, які творили нашу історію творили цей світ. Якщо будь якого пересічного громадянина попросити назвати десять видатних українських людей, то я можу сказати, що лише один з десяти назве це число інші — ні слова не скажуть або назвуть дві чи більше постаті і досить. Ти думаєш що це не головне? І, що до того щоб бути людяним воно нічого не має? А ти впевнений в цьому?
Ти подумай що ми останнє покоління, яке бачить ветеранів, тих людей які за нас своє життя поклали, тих людей яким ми зараз руки повинні цілувати за їхні справи, за те, щоб ти зараз спокійно міг пити каву і сидіти в Контакті. Вони колись вмирали за тебе, вони бачили таке, що ти в своїх комп’ютерних іграх не бачив. І яка їх подяка за це? Ти не можеш навіть уступити місце в міському транспорті чи допомогти їм перенести валізи, ти не можеш навіть сісти й поговорити з ними, ах дійсно в тебе багато цікавіших і важливіших справ є – тебе ж там чекають в «мережі» або чекають доки ти обновиш гру, програму чи ще щось. Це для тебе набагато важливіше?
Коли ти падаєш з моста в тебе всі проблеми мають вирішення , окрім тої, що ти падаєш з моста – слова самогубця, що вижив. Я можу з впевненістю сказати, що хоча б раз в своєму житті ти говорив про те, що вб’єш себе, що тобі не потрібно таке життя .
Якого таке? Ти можеш зранку встати і побачити світ, ти можеш відчути на дотик тепло сонця, можеш почути спів пташок, можеш піти до річки і зайти в прохолодну воду, можеш зробити собі сніданок і з’їсти його, ввечері можеш взяти й подивитись на захід сонця? І ти хочеш це все втрачати лише тому, що ти не хочеш такого життя? Багато хто й такого не має. Кожний раз коли в моєму житті стається якась невдача я згадую слова Ніка Вуйчича «Якщо ваші страждання нестерпні, постарайтеся полегшити життя іншої людини і подарувати йому надію.» — це людина, яка від народження немає верхніх ні нижніх кінцівок, але саме головне вона має віру в майбутнє, вона віри і прагне робити цей світ кращим, не дивлячись на свої фізіологічні особливості. А ти думаєш, що ти маєш право вмерти? Не маєш, лише по тій причині, що тим людям які поряд з тобою ти причиниш велику біль, яку вони не заслуговують! Скрізь пробуй шукати позитиви, скрізь шукай вихід, як було написано на обручці царя Соломона «Все пройде і це теж пройде» .
Головне з вмінь людини – вміння виражати свої емоції. Людина відрізняється від всіх інших істот тим, що вона вміє плакати і сміятись. Наші сльози – це не сором, це показник того що в нас є душа. Кожна людина плакала хоч колись, не дивлячись чоловік ти чи жінка. В нашому житті є такі ситуації, які нас просто « ламають», коли нам кажеться, що все втрачено.
Хтось плаче через навчання, хтось може плакати через те, що закінчилась ручка, а хтось навіть на похоронах рідних буде стояти з кам’яним лицем. В кожного з нас є межовий поріг, коли наш біль бере верх над нашим терпінням. Ти знаєш, які самі справжні люди? Ті, що плачуть, коли їм добре, просто від щастя, коли сльози ллються по щокам, але на вустах бринить посмішка. Так, саме вона напевне і рятувала нас в багатьох ситуаціях, саме завдяки їй ми завжди сміялись. Посмішка – всього лише посмішка, в неї можна закохатись, через неї можна вбити, через неї можна погубити себе, лише через посмішку.
І на сам кінець, вміння людяно відноситись до оточуючих людей. Ти пам’ятаєш головне правило моралі: «Відносься до людей так, як хочеш, що вони відносились до тебе». Дивлячись на це життя сьогодні, то таке відчуття, що більша частина людей любить коли їм причиняють біль, тому причиняють його іншим. Бути людиною, не так легко як ти думаєш, бути людиною саме головне бути людиною для інших, щоб в очах кожного оточуючого була віра в те, що саме ти є еталон людини з великої літери.
З вище сказаного, можна зробити висновок. Що справжня людина – сукупність не лише фізіологічних ознак, але й духовних і моральних цінностей. При цьому, не головне, твій грошовий статус і рівень добробуту, а рівень твоєї оцінки людяності, вміння допомагати, прощати оцінювати себе. На кінець хотіла би сказати словами Василя Симоненка: « Ти знаєш, що ти людина?»
Мидинська Аліна
м.Ямпіль, Вінницька обл.
