— Я б’юся об стінку, б’юся, а нічого не виходить! – в розпачі кричало Серце.
— Та скоро розіб’єшся об неї. З такими темпами і до інфаркту не далеко!
— От завтра моя господиня має співбесіду, хоче влаштуватися на роботу. А якщо не пройде, якщо не візьмуть? — переживало далі.
— Чому не візьмуть? Вона розумна, гарно вчилася. Візьмуть, чого не візьмуть! – заспокоював. — Випий заспокійливе і поспи. А якщо не пройде співбесіду, то нічого страшного не станеться, значить не її, буде щось краще.
Наступного дня всю дорогу Серце трепетало від хвилювання.
— Стій! З тобою і мої нерви не витримають – сказав. — Зупинися, глибоко вдихни і скажи: «Все буде добре!».
— Ага, все буде добре, – швидко відповіло. – Йой, як то страшно, скоро вискочу з грудей! – тремтіло далі.
— Віддай все в Божі руки, Він краще знає, що їй потрібно.
«Серце, серце, будь спокійне, збудься мук всіх і тривог. Все в цім світі не надійне, буде так як схоче Бог!»…
Аудіоверсія притчі
© Юлія Головчин «Притчі»
