Історія філософії

Роздуми про людину

Мені  важко  говорити  про  досконалість  людини,  а радше    про  зіпсованість  самої  її  природи. Хоч  і  вона  поєднана  з природою, світом,  але  віддалена  від  істини,  приймаючи тільки хибні твердження  за правду.

Досить  часто  ми стикаємося  із різними  проблемами  і не  догадуємося,  що причиною  усіх бід  є наш  язик.  Цим  органом  почуття  можна  створити  собі  купу  проблем.  Адже не дарма  говорить народне   прислів’я   «язик мій –ворог мій». До  того ж  язиком  можна  наламати стільки дров (створити собі проблеми),  які  потім важко зібрати докупи.

Роздуми  про людину

В очах  людини  можна  побачити  водночас  лукавість  і доброту. Вуха  мають здатність  чути  душевну  і дратівливу  музику.  Людські  руки  схильні  до  добрих справ  і  злочинів.  Ноги  —  можуть  ходити  кривими  стежками  або   міцно  стояти  у  правді та законі Божім. Розум і мудрість   здатні    розрізняти  правдиві  речі  від  хибних. Серце  — центр  біоритму  людини, який   сприймає  любов,  добро,  радість;  уникає дратівливості,  агресії,  ненависті,  жорстокості.

Досить  часто чуєш  такі слова: від любові до ненависті – один крок.  Насправді це відбувається  сьогодні  з нами,  які  пізнали гіркість плоду  на смак. Та й  з часом  усе  змінюється.  Замість дитинства, юності, молодості  приходить  старість,  життя – смерть.  Тіло  людське  помирає,    розтліває,  залишаються  тільки  череп і кістки,  оскільки вже не має  ні вигляду,  ні  людської  краси.  А  що ж залишається вічним, яке не піддається тлінню?   Душа, яка  не  піддається  смерті,  вічно  жива,  існуюча.

На  жаль ніхто не  замислюється  над  своїм  життям, ставлячись до нього  легковажно.  В тім  як не крути, але  життя  приносить  нам  неочікувані  «сюрпризи».  Стараймося  цінувати  життя  і бережливо  до нього  ставитись, бо від цього залежить   уся  подальша  людська доля.  Спробуємо  задати собі  філософське  питання як шекспірівський  Гамлет: «Бути чи не бути, ось в чому питання».  Іноді  люди роблять  такі  вже  дурниці, навіть не задумуючись на хвилину  над  своїм  життям.  І  тут  само  собою  виникає  питання: для  чого?  Навіщо  таке  чинять?  Що  є причиною таких  непоодиноких наших  безглуздих  вчинків.  Ти не  постійний, зриваєшся, летиш,  падаєш  у самісіньку  прірву «самотності», яка  чимдужче  поглинає  тебе.

Не потрібно  впадати в паніку, депресію,  бо   суспільство  має потребу  у такій  людині.

Богдан Стрикалюк 

Яка твоя реакція?

Радість
0
Щастя
0
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
0

Интересно почитать:

Также в категории:Історія філософії