Припізніле дійство Репортаж «зльоту» філософської студії Лисенка та Дмитрука.

Київ – щоденно-драматичне місто, а його Контрактова площа – це монументальність кіосків та центру практичної філософії, що є трьохповерховою філософською хатою, яку люб’язно демонструє нам пан Толстоухов. Ще мить тому все було феєрично, а тепер, якийсь чолов’яга галасує на маршрутку, що прямує до Троєщини. Як швидко все минає. Немов маленька бешкетлива дівчинка, я відміряю часовою ілюзією між минулим та теперішнім.

Запрошую всіх до зали. Вітаю тих, хто прийшов. Не вітаю тих, хто не прийшов. «Про що будемо говорити?» – подумав я оглянувши  різноманітну аудиторію. Про толерантність тут розповідати марно. Гуманізм?! Гуманістичні цінності – ось що може об’єднати всіх нас. Гуманізм як локомотив прогресу: вийдемо з цього положення, та дійдемо до… до чогось. А що це за локомотив!? Думаю, це рушійна сила гуманістичного мислення європейця. «Європейця, – зупинив я себе – европейця…». А на скільки воно є  прогресивним у дійсності? Себто експлотація країн третього світу є гуманною тому, що відбувається за кордонами європейського гуманістичного бунгалу? Невже відомій афоризм «джентельмен закінчується там, де закінчується Европа» має своє підтвердження? Ви, пане Приходько, як старий вовк філософії, скажіть, будь ласка, чому сучасний гуманізм є двостандартним? “Річ у тім, що гуманізм  – це не однорідне явище (полісемантичне), і найголовніша його складова не етика, а еститека. Те що є естетичним не завжди є моральним. Крім того, гуманізм не став таким товаром як демократія. Він сформувався на задвірках брутальних міст як бургерська культура світосприйняття. Гуманістичне надбання належить не знаті, яка ходила по справам в золоті горщики з фамільними гербами, а лікарям, вчителям та митцям, які обслуговували їх”. Ірино Михайлівно, прошу, додайте фарби! “Не відмовлю, адже винахід гуманізму загарбали собі філософи. А він, є похідним від гуманності. Тобто є соціальною реальністю створеною інтелігенцією, яка почала формуватись в епоху Відродження”. Зрозуміло, філософи-гуманісти ніколи не брали на себе зобов’язання бути гуманними, принаймі деякі з них. Крім того, існують різні школи та підходи в розумінні італійського гуманізму…”.

“Шановне панство, я, Ігор Дмитрук, благаю вас залишити високу матерію та повернутися на землю, де будемо породжувати власні думки. Адже високі ідеї часто проходять повз, якщо вони не є підкріплені практикою.”

Пан Приходько: “А як же ви, шановний колега, будете навчатися? Для того ми й цитуємо чужі думки, щоб на їх прикладі формувати власні!”.

“Хлопці, не будемо сваритися! – закликав я до високого, – чому б нам не послухати музику?”. Український дисидент, та музикант бардовської пісні Олексій Бик вірить, що лиш маленький чорний котик, що гюляє моміж нас, має віру, принаймі… в безкінечну рибу й абсолютну ковбасу.

“А після ми зробимо філософську паузу знову?” – запитав пан Парапан, співробітник цетру практичної філософії.

“Неодмінно, адже ми продовжуємо існувати, а без філософії ми не повноцінні.”

Що змінила наша зустріч, скільки людей було вилікувано, нагодовано… Але для того, щоб щось починати робити, потрібно повернути запал в механізмі практичної діяльності.

Але Київ залишається таким же драматичним, Контрактова площа такаюж фортифікаційною. Лише центр Практичної філософії наодинці згадує пристрасні баталії його гостей.

Філософска студія була створена в 2010 році двома студентами філософського факультету Лисенком Антоном та Дмитруком Ігорем з метою популяризації філософського знання, в якому колектив студії, перш за все, шукає неакадемічні пласти. Там де закінчуються можливості наукової мови починається діяльність нашої студії.  За час існування об’єднання реалізувало багато проектів, зокрема випустило цикл філософсько-публіцистичних радіопередач “Не ідеальний світ” з українськими та закордонними гостями, займалась зйомкою креативних відеороликів. Також було створено декілька інтернет сайтів, під егідою Кравчука Антона, які висвітлюють проблеми філософії, релігії та політики. Студією регулярно проводяться дискусійні клуби під назвою “Філософське кафе”. Наразі об’єднання працює над створенням філософсько-публіцистичного часопису “The Park“. Запрошуємо до співпраці.

Лисенко Антон