Ньяя

niaШкола  Ньяя  є однією із шести  існуючих  філософських шкіл  у Стародавній Індії. До них  відносяться такі школи  як веданта, вайшешикайога, йога, міманса, ньяя, санкх’я . Вона  вважається   реалістичною філософією, згідно якої  речі, об’єкти   зовнішнього світу  існують  незалежно від пізнання по відношенню до розуму, де основним підґрунтям  виступає закон логіки.

Ми спробуємо  детальніше розглянути  дану філософську школу,  визначити її з наукової позиції ,  відмітити важливі  характерні та притаманні  їй  риси  філософського вчення, а також прослідкувати  історичні передумови  становлення  та формування філософської школи.  Отже,  історичними  передумовами становлення  та формування школи Ньяя послужили закладені  основи філософських поглядів, а також  філософської  думки  видатного  мандруючого  філософа  та аскета  Сідхартхи Гаутами, відомого  у світовій релігії – буддизмі  під назвою «Будди» (Той, що тримав просвічення). Хоча  буддизм  не можна назвати світовою  релігією,  так  як він  просякнутий наскрізь філософією, це швидше філософія, а не релігія. Проте  йому  приписують значення релігії.

Якими  основними питаннями займалася  філософська  школа  ведичного періоду,  на чому  вона більше   акцентувала  свою увагу?  Спробуємо розібратися  з цим важливим  для  філософії  питанням.  В першу чергу  звернемо нашу увагу  на цю філософську школу, яка розглядала  умови правильного  людського мислення  та засоби  пізнання реальності..  філософська школа  ньяї   визнає  належність  чотирьох  джерел  істинного  пізнання:

1) пратьякша (сприйняття);

2) анумана (вивід, висновок) ;

3) упамана (порівняння);

4) шабда (свідоцтво, докази)

Об’єктами  нашого пізнання, на думку  школи ньяя є:

1)  наше «Я» (егоїзм);

2) тіло;

3) відчуття та їхні об’єкти;

4) пізнавальна можливість;

5) розум;

6) діяльність;

7) розумові дефекти;

8) повторне народження;

9) відчуття  задоволені та болі;

10) свобода від страждань.

Крім того школа  ньяя   розробила  етичне філософське вчення.  Філософи цієї школи  прагнули  визволити  душу  від прив’язаності  до тіла.  Згідно філософської системи цієї школи,   «я»  (Атман)  представляв собою  самостійну субстанцію, яка відрізняється  від розуму та тіла,  набуваючи при цьому  атрибутів  свідомості  у процесі  встановлення  зв’язку з будь – яким об’єктом  через  посередництво відчуттів. Свідомість не є  невід’ємною властивістю  «я». Тому що  вона є випадковою побічною властивістю.

Свідомість  перестає обмежувати  «я»  навіть у стані звільнення. Звільнення (мокша) – це абсолютна заборона  усіх мук та страждань, яке стає  можливим завдяки правильному пізнанню  дійсності.  Звільнення є лише  полегшенням  страждань, але це не задоволення або щастя.  Для того,  щоб досягти  звільнення, людині  необхідно набути  істинного  пізнання   свого  «я», а також усіх  інших об’єктів  її досвіду. Тому потрібно зрозуміти, що наше – людське «я»  відрізняється від тіла, розуму та відчуттів.

Філософи  – найянки  розробили  також крім етичної  концепції ще  й теологічну. Бога вони вважають  як першопричину  створення, збереження  та зруйнування  світу. Ця думка  була дещо близькою в  західного патриста  Орігена  в апокатастасісі (повернення  всього  до його першопочаткового стану). На їхню думку,  Бог створює світ із нічого, з вічних атомів, простору та часу (прослідковується чітка  паралель з християнською концепцією створення світу ), ефіру, розумів  та душ.  Філософи цієї школи навіть доказують правдивість існування Бога.

Мислителі  Ст.. Індії  використовують декілька аргументів. Вони  насамперед стверджують, що всі  складні об’єкти  цього світу  є утвореними  визначеною комбінацією  атомів, тобто це є  гори, моря та річки,  повинні  в першу чергу мати  причину, тому що  насправді  вони по своїй природі  є  наслідком  якоїсь дії,  подібної  до  дії  гончара  внаслідок якої  з’являється  горщик. Без керівництва  цієї розумної причини, матеріальні причини  таких речей  не можуть досягти  такого порядку,  зв’язки  та координації  яких дають можливість  виробляти  визначені дії. Виходить, що людина є слабкою для  споглядання таких речей.

Це є лише перший аргумент. Другий аргумент  заснований на  питанні про різницю  людської долі. На думку  найянків,  причинами страждань та радості  є вчинки людей, які вони  чинили  в теперішньому часі та в минулому.  Якщо світ  є досконалим через всемогутнього Бога, морально досконалим,  то страждання дається людині за її  погані вчинки по відношенню як до людини так і до Бога, а  а радість – за добрі вчинки. Якщо Бог виступає не лише творцем, а й моральним  керівником для світу та людини у ньому, то виходить так, що людські істоти  відповідають перед Богом  за свої слова, діла, думки та вчинки. Інакше кажучи,   добрі дії, які створені Богом повинні вести  людину  лише до добрих  наслідків, а злі дії вона повинна  оминати.

Третій аргумент  стосовно буття Бога  ґрунтується  на авторитеті  книги – Веди.

Стрикалюк Богдан – магістр релігієзнавства