Людина, по визначенню, — істота біосоціальна. І хоча наша біологічна натура є переважаючою, але із подальшим розвитком суспільних відносин соціальний аспект буде все більше зростати.Дана двоїста суть та наявність розвиненої самосвідомості (в порівнянні із тваринами) і робить нас – людей – унікальними на нашій планеті та в нашій сонячній системі. Хоча мораль чи, принаймні, її зачатки, ми вже бачимо у багатьох тварин, людина в цьому плані стоїть вище всіх відомим нам живих істот. І це в купі із нашою розвиненою свідомістю дає людству багато можливостей і одночасно багато обов’язків.
Не треба ніколи забувати про руйнівну силу наших можливостей для інших і самих себе !У всі часи всі народи, більшою чи меншою мірою, говорили про падіння моралі. І треба визнати, що інколи це було правдою, особливо у воєнний час. Одначе, дуже легко дивитися на криву часу з її злетами та падіннями, але куди важче побачити рух кривої загалом. Тому пропоную спробувати подивитися на еволюцію ставлення до чотирьох груп людей.
Перша група – це іноземці. На сьогодні, попри іммігрантські напливи, до чужоземців більшість відноситься із терпінням, а меншість навіть допомагає. А там, де строкатий національний склад, населення старається жити принаймні в «поганому мирі».
Цивілізовані та напівцивілізовані країни засуджують навіть заклики до міжетнічної ворожнечі. Не треба забувати про, майже юридичну, норму право на самовизначення націй, і як наслідок – паради суверенітетів у різні періоди ХХ ст. Агресивний націоналізм та расизм мають суспільне засудження. Звісно тут легко заперечити і можна, цілком справедливо, вказати, що в національному питанні далеко не так гладко. Але у відповідь, давайте оцінимо минуле. І наприклад, знайдемо засудження або заборону міжнаціональних шлюбів; не можливість інородцям отримати рівні права із титульною чи місцевою народністю; проведення жорстокої асиміляції діаспор, нацменшин чи завойованих народів. Не забуваймо, що расизм був ідеологічним обґрунтуванням для імперіалістичних завоювань. Але це ще нічого в порівнянні із етнічними чистками та геноцидами. Другим номером буде прекрасна половина людства. Вони, нарівні із чоловіками, роблять далеко не малий вклад у культуру, науку та благоустрій суспільства. В багатьох країнах жінки стають керівниками підприємств, регіонів та навіть держав. Жінки мають право на кар’єру, розлучення, не виходити заміж і на аборт.
Навіть у ісламських державах жінки поволі, але впевнено, отримують всі права, а деякі навіть стають громадсько-політичними діячами; а жорстоке ставлення принаймні офіційно засуджується. В давніші часи у всіх країнах жінка завжди була людиною меншого ґатунку. Дружина мала знати лише три речі : діти, кухня і церква, а про виборчі права могла тільки мріяти. Дівчина не могла добровільно вибрати собі жениха, або була в цьому дуже обмежена.
Та й взагалі складається враження, що молоді жінки мало не існували лише для задоволення чоловічих забаганок. Немилосердне відношення до позашлюбної вагітності та втрати дівчиною цноти, аж до вигнання із громади чи, гірше, побиття. І на кінець, такі страшні речі, як гарем, ясир дівчатами та феодальне право «першої ночі».Передостанніми розглянемо невіруючих. В наші часи безбожники спокійно живуть, працюють, мають усі права і не рідко сперечаються із віруючими. Одначе, як ми знаємо із історії, так було не завжди.Почнімо із того, що публічний сумнів у існуванні Бога, особливого прийнятого місцевою релігією, підлягав суворому суспільному осуду. Атеїст чи агностик не міг бути свідком на суді, так як його клятва на священному писанні нічого не вартувала.
Багато невіруючих діячів науки, культури чи політики були змушенні приховувати свій світогляд, що б залишити за собою соціальний статус, якщо не більше. Дивно, але коли почали у весь голос говорити про свободу віросповідання, то невіруючі аж ніяк сюди не допускалися. А в часи інквізицій та релігійних війн невірство ставало причиною смертної кари чи лінчування.І нарешті, остання група – представники нетрадиційної сексуальної орієнтації. І хоча б яке не було загальне відношення до них суспільством, але більшість дає їм хоча би особисту свободу. Наприклад, цілком терпимо ставляться до їхнього прихованого інтимного життя; можливість на їх закриті клуби, сайти чи інші подібні речі.
Можна стверджувати, що агресивна гомофобна поведінка, якщо не карається, то принаймні не заохочується. Тоді, як в Західних, і не тільки, країнах їм наданні абсолютно всі громадянські права.І знову тривожний погляд в минуле. Навряд чи знайдеться така група людей, що зазнала стільки презирства, страждань, переслідувань, розправ та самогубств ! Адже далеко не рідкістю були статті за мужелоство чи жінколоство, а сама їх поведінка біла визнана психіатричною хворобою із примусовим лікуванням. І завершується все це закиданням камінням, садіння на кіл та муки в нацистських концтаборах.Звісно цей список можна продовжувати і далі. Але очевидно, що загальному намітився прогрес у людяності, а в цивілізованих країнах мало не стрибок.Так варто самим порівняти зміну ставлення до фізичного покарання дітей батьками чи вихователями; військовополонених, бунтівників чи військових злочинців — урядом; засуджених — судом. Або як змінювалося правове становище трудящих : від раба до кріпака, від робітника індустріальної революції до сучасного працівника. Одним словом вкоріненням в суспільне життя свобод (куди держава не має втручається) та тих же, неодноразово згадуваних, прав (те, що уряд має гарантувати). Навіть зменшення жорстокості до тварин свідчить про прогрес людяності. Можливо це спірно, але й і війни стали вестися куди цивілізованіше; в світі є тенденція до дипломатії та миротворчості; наявність широкого антивоєнного руху.
Багаті країни певну частину свого бюджету віддають на вирішення гуманітарних проблем країн третього світу. Не побоюсь цих слів і скажу, що наше минуле було куди варварське, ніж наша сучасність.
Безперечно ви заперечите, що все не так райдужно; що часто-густо жахи минулого, описаного мною, існують і зараз. І на превеликий жаль, мені прийдеться погодитися із цим. Але знову повторюся, що в порівнянні із минулими століттями, а тим більше тисячоліттями, є явний та очевидний прогрес моралі та людяності.І тому задача будь-якої свідомої людини примножити цей прогрес у міру своїх сил та можливостей. І тут, як мінімум, три обов’язкові пункти.По-перше : боротьба із націоналістичними та релігійними забобонами, міфами та, взагалі, будь-якими крайностями, незалежно від святості ідеї.
По-друге : поширення філософії самовдосконалення себе, хоч фізичного, інтелектуального чи будь-якого іншого. В противному разі, безпросвітне потурання своїм цьогохвилинним примхам веде лише до деградації.І саме найголовніше, третє – це подальше укорінення в свідомості мас загальнолюдських цінностей.
Ось перелік цих цінностей, що є загальними для всіх, не в залежності від раси, нації, статті чи світогляду: ми повинні говорити правду, додержуватися обіцянок, бути чесними, щирими, доброзичливими, надійними і відповідальними, проявляти вірність, розуміння та подяку; повинні бути неупередженими, справедливими та терпимими; вміти розуміти і долати наші відмінності та прагнути до співпраці; ми не можемо добиватися чого-небудь хитрістю чи насильством, завдавати каліцтва чи іншу шкоду іншим людям.
Дмитрук Андрій
м. Рівне
