В юності Августин не знайшов схильності до вивчення грецької мови, але його увагу привернула латинська література. Закінчивши школу у рідному місті Тагаст, він відправився навчатись до найближчого культурного центру, який знаходився у Мадаврі. Восени 370 року завдяки підтримці
друга сім’ї з Тагасту – Романіану, Августин відправляється на трирічне навчання риторики в місто
Карфаген.
У 372 р. – в Конкубінаті народжується син Августина – Адеодат.
У 373 році Августин ознайомлюється з твором «Гортензіус» римського мислителя Цицерона. Займається вивченням філософії. Невдовзі Аврелій Августин долучився до секти маніхеїв у Маілй Азії. Почав викладати риторику спочатку в Тавгасті, а потім в Карфагені.
У своєму творі «Сповідь» Аврелій Августин зупиняється на дев’яти роках, які він марно витратив для маніхейського вчення, що виявилося своєрідним «лушпинням». У 383 р. вождь маніхеїв, Фавств, не зумів дати відповідь на запитання Августина.
Августин Аврелій бажав отримати посаду вчителя в Римі, де провів всього один рік, а в Медіолані отримав посаду вчителя риторики. Августин Блаженний ознайомився з трактатами Плотіна у латинському варіанті перекладу Марія Вікторина, познайомився ближче з неоплатонізмом. Неоплатонізм демонстрував Бога, як нематеріальне трансцендентне Буття.
Августин Аврелій слухав проповідь Амвросія Медіоланського, де раціонально зрозумів переконання раннього християнства. Після того Августин почав читати послання апостола Павла і від вікарного єпископа Симпліціана почув про навернення Марія Вікторина у християнство. Ордого разу йому до рук потрапило послання апостола Павла до Римлян (13:13). Разом зі своєю матір’ю Монікою, своїм сином Адеодатом, двоюрідними братами, другом Аліпієм та двома учнями Августин поїхав на декілька місяців в Касиціак.
На зразок «Тускуланських бесід» Цицерона Аврелій Августин склав декілька філософських чітких діалогів. У 387 р. — разом з Адеодатом і Аліпієм Августин Аврелій приймає хрещення від Амвросія Медіоланського.
Августин Аврелій продав і роздав все своє багатство бідним і разом зі своєю матір’ю відправився в Африку. В місті Остії помирає його матір. Остання бесіда Моніки була передана в кінці «Сповіді» Августина Блаженного. Частина свідчень про Августина Аврелія і його подальше життя описана Посидієм , який спілкувався з ним протягом 40 років — у творі «Житіє».
Згідно підтверджень Посидія, Августин знову поселяється в Тагасті, організовує чернечу спільноту. Під час його поїздки в ГіпонРегійський, де було засновано 6 християнських церков, грецький єпископ Валерій висвячує Августина на пресвітера (священика), так як йому
було важко проповідувати на латинській мові.
Не пізніше 395 р. – грецький єпископ Валерій назначить Августина вікарним єпископом.
Августин Аврелій помирає 28 серпня 40 року під час облоги міста Гіпон вандалами. Останки
Августина були перенесені на острів Сардинія, щоб уберегти їх від рук вандалів – аріан (Читайте про Аріанство та Перший Вселенський Собор). Коли Сардинія потрапила у руки сарацинів, мощі були куплені лангобардським королем Лиутпрандом і похані в павії у церкві св. Петра.
В 1842 р. – за згодою папи Римського , останки були перевезені до Алжиру і зберігаються біля пам’ятника Августину, який поставили йому на розвалинах Гіпону французькі єпископи.
Етапи творчості Августина
- Перший етап(386 -395) – характерний впливом античної (неоплатонівської) догматики, написаними філософськими діалогами «Проти академіків» (скептиків), «Про порядок» (386р.) – перша праця в якій подано обґрунтування семи вільних мистецтв,
підготовленими циклами вивчення філософії «Монологи» (387р.), «Про блаженне життя»(386р.), «Про кількість душі»(388-389рр.), «Про вчителя»(388 -389рр.), «Про музику»(388-389 рр.), «Про безсмертя душі »(387 р.), «Про істинну релігію»(390р.) - Другий етап (395 – 410) — Августин займається екзегетикою Святого письма, особливо
приділяє увагу тлумаченню першої книги Старого Завіту – Буття, а також послання апостола Павла. Пише «Сповідь» Августина Авреіля. - Третій етап (410 -230) – Августин займається питаннями генезису світу, а також есхатологію. Пише твір під назвою «Град Божий».
Богдан Стрикалюк
магістр релігієзнавства
