Визначний сучасний литовський філософ та письменник Антанас Мацейна створив та ідеологізував напрямок модерністської філософії релігійного толку. На його становлення як філософа вплинули твори Боеція, Гайдеггера, Соловйова, Достоєвського, Булгакова, Бердяєва.Життя
Народився Антанас Мацейна 27.01.1908р. в Литві у передмісті Каунаса. Одразу після закінчення гімназії прийняв рішення присвятити своє життя релігії. Він двічі намагався отримати духовний сан. Але спочатку покинув Гіджайську семінарію, а потім університет ім. Вітаутаса Великого у Каунасі бо зрозумів, що не відчуває покликання до несення релігійної служби. В університеті отримав знання з основ релігії, літератури, філософії та педагогіки.
З 1932р. Антанас Мацейна перебуває за кордоном та поглиблює свої знання в університетах Брюсселя, Страсбурга, Лювена, Фрейбурга. Через два роки він повертається до Каунаса та отримує вчений ступінь – стає доктором філософії. Дисертація освітлювала «Національне виховання». Це відкрило двері до викладацької та подальшої дослідницької діяльності. Він опрацьовує філософію культури, історію педагогіки, методику роботи в науці.У 40-х роках переживає чимало випробувань. Це перманентні виїзди за кордон та повернення до Литви. Потреба жити та працювати на родині стає нездійсненою за радянської влади. Остаточно він залишається у Німеччині, де викладає руську філософію різних напрямків та радянську філософію. Спочатку він працює в університеті Фрайбурга (з 1956р.), а потім – в Мюнстерському університеті (з 1959р.). Згодом він розширює курс лекцій та починає читати релігійну філософію (з 1962р.).
Помер литовський філософ у Мюнстері 27.01.1987р. у віці 79 років. На той час він вже близько двох десятиріч не вів викладацької діяльності.
Погляди
Мацейна не ототожнював себе з будь яким напрямком філософії. Розділяв він й саме поняття філософа, який творить філософськи тезиси та поняття вченого, що їх досліджує.
За його думкою, філософствування є спосіб захисту від догматизму. Він інтерпретував філософію як спосіб глибокого переживання всередині людини того, що відбувається зовні.
Незважаючи на критику екзистенціалізму він намагався відкрити в ньому трансценденцію. Головною проблемою філософії Мацейна вважав питання буття людини. З іншого боку буття та Бог за його визначенням тотожні, рівні. Таким чином, за Мацейною, Бог є фундаментальним та беззаперечном основним поняттям філософії.
У своїх працях він стверджував, що філософія є наслідком страждань, сумнівів та здивувань. Філософ в першу чергу повинен мати великий життєвий досвід, що багатий на всілякі переживання, а насамперед – на страждання, та не обов’язково він мусить багато навчатись. Бо мудрість не залежить від вчених ступенів. Його погляди цілком відображають власний шлях Мацейни до філософії.
Його власна філософська система становилась у один ряд з поняттям культури: Мацейна вважав, що культура – це синтез натуральної природи та людського духу. Яка набуває свого кінцевого смислу у релігії.
Мацейна став автором знакової трилогії «Неспокійне серце». Одного з найбільш відомих та визначних своїх творів. До його складу увійшли:
Великий інквізитор – своєрідна історіософська інтерпретація поглядів Достоєвського, спроба зв’язати християнський кінець світу з людським натхненням;
Таємниця беззаконня – переосмислення поглядів Соловйова, спроба створити історичну теологію з точки зору уособлення абсолюту добра у Христі, та, відповідно, абсолюту зла – у Антихристі;
Драма Іова – філософське трактування біблійської Книги Іова. Спроба довести що людина призначена Богові, навіть якщо Бог для людини не існує.
Мацейна зробив великий вклад до релігійної філософії світу у вигляді оригінального осмислення сутності Бога-буття.
Іван Гудзенко
