Амальрик із Бена


Амальрик  із  Бена
  ( середина ХІІ ст.. між 1205 та 1207 рр.).  народився в родині дрібного  феодала.    З  ранніх років   мав нахил  до  натурфілософії, особливо  – містицизму  та теології, які лягли в основу його  вчення та подальшого життя.  він зумів  реалізувати себе у цій   схоластичній течії   як містик.  Отримав  прихильність з боку   опонентів.  Створив  філософську  школу містицизму.  Займався викладанням філософії  та  богослов’я  в Паризькому  університеті, чисельність його учнів поступово зростала.  Найбільш відомим його учнем вважають  Давида  Дінанського  та  послідовників його вчення – альмарикан.

Був звинувачений  Римо – католицькою церквою   в пантеїстичному  вченні.  Представники церкви  попросили  його відмовитися від хибних  єретичних думок.  Амальрик    повинен бути  оправданий в Римі  перед папою  Інокентієм  ІІІ  і після повернення  в м. Париж ,  де йому потрібно  відмовитись від  своєї лженауки.

Основні  теологічні  ідеї Амальрика:

1)      Бог  є все;

2)      Кожен християнин  повинен вірити, що він  є членом  Церкви Христової, тобто в тілі Христа;

3)      Віра необхідна  для спасіння людини

4)      Потрібно вірити в народження та смерть  Викупителя  Христа;

5)      Хто перебуває в любові, то тому  не залічується  в провину гріх.

Не відомо те, чи  зрікся своїх поглядів  Амальрик із  Бена, але  його   тіло поховали  церковники, поблизу монастиря  Сен – Мартен – де – Шам в  1207 році.

 

Стрикалюк  Богдан, магістр  релігієзнавства