Жак Дерідда – літературний теоретик, основоположник такого філософського напрямку як деконструктивізм.

Народився влітку 1930 року в алжирському містечку Ель-Біар. Батьки Жака – євреї, окрім двох дітей, по рахунку  Дерідда був третьою. Ім’я отримав на честь Джекі Кугана, але після переїзду в Париж, можливо з особистих міркувань  став називати себе Жаком. Навчався у паризькому ліцеї, але не довго, оскільки був іншої національності. У 1942 році залишає навчання. У 1948 році серйозно захоплюється такими філософами як Руссо, Ніцше, Альбертом Камю.

Жак Дерріда - життя, філософія, книги

У дев’ятнадцятирічному віці все ж таки переїздить з рідного Алжиру у Францію. Третя спроба вступу виявилася вдалою і 1952 року він був зарахований до списку учнів Вищої нормальної школи.  Не пропускає лекцій мислителя Фуко, налагоджує дружні відносини з ним та іншими інтелектуалами Франції. З 1960 по 1964 – ті роки асистує у Сорбоні. У цьому ж році займає вакантне місце професора філософії  при паризькім Гранд Еколь.

Приймає участь у Міжнародному колоквіумі «Мови критики та гуманітарні науки» університету Хопкінса , що відбувся у 1966 році в місті Балтімор. Викладацька діяльність в Балтиморському університеті охоплює період з 1968 по 1974 рік. Невдовзі викладає в Єльському університеті.

На думку Дерідди, інтелектуал – це безпосередній учасник суспільного  життя  і перш за все політична фігура.  Виступає в захист нелегальних іммігрантів  у публічний та друкарський спосіб. Усіляко  сприяв практиці мультикультуралізму у Франції. Від нього  отримували підтримку східні дисиденти, проте це не дуже подобалося празькому керівництву, за що у 1981 році був заарештований. Був звільнений завдяки втручанню президента Мітерана.  Приймає участь у політичній діяльності. З 1995 року передвиборчий штаб кандидата в президенти Жоспена подав пропозиції Дерріді аби той долучився до передвиборчого штабу.

Востаннє Дерідда виступає з доповіддю, приуроченій пам’яті південно-африканського борця за свободу  Кріса Хані, якого вбили. Саму ж доповідь умістив в книзі під назвою «Привиди Маркса».  Дерріду почав турбувати фізичний стан здоров’я. Ніяких шансів на спасіння життя філософа не було.  На початку осені 2004 року Жака Дерріди не стало. Причиною смерті стала страшна хвороба – рак підшлункової залози.  Мислителя поховано на місцевому кладовищі.

Велика заслуга науковця Дерідди  полягала  у розробленій  ним філософської системи мови. За його поглядами мова є первинною до буття. Не від висловлювання філософських ідей, основ пізнання буття чи зв’язку із зовнішнім світом залежить мова. Вона не може бути підданою законам логіки, не йде всупереч своїй природі,  адже тут закладене дещо інше. За допомоги мови створюється уява людини про цей світ. Філософ вбачає деяку суперечність між «нелогічністю» мови і спробою нав’язування їй логічного закону.

Таким чином Дерріда приходить до висновку, за яким існують суперечності – апорії, які пронизують не тільки західну філософію, а й людське  мислення.

Пегас