Попередником Законів Хаммурапі можна вважати юридичну збірку Ешнуні, укладання котрого вже  спостерігається 1790 року до нашої ери. Фрагменти знайдено між 1945 та 1947 роками на місці зруйнованого міста Шадуппуми. Збірник укладений царем Дадушею.

Хто ж таким насправді був Хаммураппі і який вигляд мали його закони?

Свідоцтва про Хаммураппі отримуємо тільки 1853 року. Науковець Лейард знаходить таблички клинописного письма, де фігурує ім’я Хаммурапі. Після нього зроблено відкриття науковцем Лофтом в Іраці. У знайдених ним  глиняних таблицях йшла мова про заключення торгівельних контрактів і тут натикається з поміж інших імен на Хаммурапі. А 1898 року відбувалася переписка царя Хаммурапі та секретаря Сін-Іддінама.

Закони Хаммурапі

У ході дешифрування документів виявилося: Хаммурапі – організатор, об’єднувач держави – Месопотамія та її законодавець. Підтверджувальними доказами  є прямі свідчення того, що в часи правління Хаммурапі будувалися храми, йшлося про соціальне становище, зрошувальну державну систему, правосуддя тощо. В результаті розкопок французів  в Персії 1897 року вдалося виявити дуже цінні речі.

Зима 1901 року – знайдення уламку стовпа чорного каменю в Сузах, а 1902 року – підняті два уламки, з яких відповідно складалася стела. Відправлена у Лувр уламками стела передана на детальний науковий аналіз науковцю Шейлю. Восени 1902 року – Шейль випускає «Записки персидської місії» четвертого тому. Світ був приголомшений відкриттям науковця – акаддський текст латинізованого варіанту з перекладом джерела на французьку мову, названий «Кодекс законів (приватне право) Хаммураппі, царя Вавилону, близько 2000 року до Різдва Христового».

Закони Хаммурапі виконані на конусопобідної форми стелі чорного діориту. Коли виникли ці закони насправді нам не відомо. Існують припущення, за якими закони писалися 37 року до нашої ери. Адже зіставлення законів відбулося близько 1755 – 1752 року до нашої ери, тобто припадало на кінець управління державою царем Хаммурапі.

Знайдена стела є копією оригіналу, знайденого в Есагалі. А в 1155 рцоі до нашої ери – таку ж стелу знайдено в місті Сузи. У верхній частині стели зображено барельєф  фігури сидячої і стоячої. Той, що сидить є богом сонця, світла, оракула Шамаш; тоді ж той, хто стоїть – вавилонський цар Хаммупапі. На зворотній стороні стели зображено текст аккадської мови.

Поділ законів на двісті вісімдесят два параграфи робився Шейлем. Питання були пов’язані насамперед з виробництвом суден, охороною власності, шлюбно – сімейними відносинами, приватним і кримінальним правом. Звід закону із тридцяти п’яти параграфів на жаль цілим не зберігся, його вдалося встановлювати за допомогою копій, котрі збереглися на глиняних таблицях.

Отож законом Хаммурапі варто називати першу законодавчу пам’ятку, писане право. Ніякого сакрально-релігійного мотивування в законодавчих положеннях не існує, тільки поділ на правові та релігійно-етичні аспекти. А вже те, що стосується культових та обрядових моментів міститься в неюридичній частині збірника (пролог, епілог). Тобто закон став першою спробою уніфікувати право.

Закони науковець Жак Шейль розділив на групи:

  • відправлення правосуддя
  • охорона царської, храмової, спільнотної, людської власності
  • охорона отриманої за службу від царя власності
  • операції нерухомості та ділекти
  • операції з торгівлі, комерції, включно з деліктами області
  • право сім’ї та спадку
  • злочини проти особистості
  • операції нерухомого майна

Пегас