Товтри — містичні та дуже красиві гори, вони починаються у Львівській області України, тягнуться через Тернопільську, Хмельницьку, Вінницьку області, далі йдуть територією Молдови та закінчуються у Румунії. Товтри — органічні гори, тобто вони є залишками великих бар’єрних рифів давнього океану Тетіс, а пізніше — Сарматського моря. Товтри великих розмірів — це залишок великого бар’єрного рифу океану Тетіс, а невеличкі Товтри (найчастіше розташовані над великими, іноді поруч з ними) — це залишок бар’єрного рифу Сарматського моря. «Подвійна» структура Товтр та їх органічне походження роблять масив найунікальнішім у світі. Й — найголовніше: майже немає жодної Товтри, на якій не було б цікавих об’єктів, пов’язаних з духовними практиками давніх народів та цивілізацій! Або залишки святилищ, або печери (й навіть печерні містечка!), або вівтарі, або залишки культових споруд, або кам’яні споруди, подібні до мегалітичних, або дольменоподібні споруди, незвичної форми камені (до яких й досі існує своєрідне паломництво)… Більшість цих об’єктів перебуває у дикому та недослідженому стані. Щоб дослідити усі об’єкти у Товтрах, знадобляться роки!
Фільми телеканалу «Wake Up Media» вже торкалися теми Товтр, зокрема, «Невідома Буша», де вперше були зафільмовані цікаві об’єкти у Вінницьких Товтрах. Тому в нашому вересневому відряджені ми приділили увагу Товтрам у Львівській, Тернопільській та Хмельницькій областях. Ця частина Товтр має назву «Подільські Товтри».
Як ми тільки що константували, об’єктів для дослідження у Товтрах дуже багато, тому в обсязі цієї статті сконцентруємося на найбільших.
Найвідомішим об’єктом на Тернопільщині є скельний храм у селищі Монастирок Борщівського району. Колись це було святилище давньої слов’янської віри (а є й припущення, що й дослов’янських культів також), яке у середньовіччі стало храмом християн-василіан. Біля святилища побудовані й нові церкви у сучасному стилі.
Святилище у Монастирку просто вражає. Вирубане високо у скелях, над річкою та лісами – видовище дуже красиве. До того ж, вважається рекреаційною зоною – відвідувачі місця відчувають поліпшення стану здоров’я. На вівтарному камені-дольмені, що встановлений на трьох ніжках-каменях, є зображення зірок Великої Ведмедиці. Вони співпадають з реальними зорями Великої Ведмедиці (є точною проекцією) на день Зимового Сонцестояння!
Другий цікавий об’єкт неподалік Монастирка – це печера Вертеба (село Більче-Золоте). Вона унікальна. Це – ціле підземне місто трипільців. Археологи знаходять в Україні та країнах Європи трипільські поселення, які зазвичай будувалися на рівнинах або пагорбах – на берегах річок – тобто на поверхні Землі. Але у Товтрах міста трипільців йдуть під землю! Археологи вважають, що у майбутньому вдасться знайти та дослідити кілька таких підземних місць, але сьогодні печера Вертеба – найбільше знайдене й унікальне підземне поселення трипільців площею 4,5 га, довжиною підземних ходів 9021 метрів (9 км).
Вражають знання трипільців. У Вертебі є приміщення для зберігання харчових запасів, для приготування їжі, для обробки глини, культові приміщення, печі, своєрідна система оновлення повітря – трипільцям були знайомі основи будівельної інженерії.
На межі Тернопільської та Хмельницької областей розташувався Заповідник «Медобори». Тут збереглися давні ліси, які існують тисячі років, й які за своїми біологічними характеристиками схожі з пралісами Карпат.
У Медоборах існує цікава археологічна пам’ятка «Печера Відлюдника». Можливо, це було прадавнє Святилища Велеса. Про це свідчить вибита на каменях ведмежа лапа, й зображення «Око Змія (Дракона)» на стіні печери (також археологи знайшли зображення голови змія). Яке відомо, Велес на початку світу перетворювався на велетенського Змія, який брав участь у створенні нашої планети. Також він має владу над зміями, воронами та ведмедями, а його улюбленою твариною був бик. У середньовіччі у печері поселився християнський аскет-відлюник, який й заснував у цьому місці християнський храм. Зараз місце шанують як християни, так й ті, хто сповідує більш давні релігії. «Печера Відлюдника» також природна та археологічна пам’ятка.
Над Печерою Відлюдника є дольменоподібна споруда. А праворуч від входу до печери є скельний масив, який схожий на велетенську руку, стиснуту у кулак. Цей кам’яний кулак у представників різних релігій має назву «Рука Бога» або «Пальці Бога», в ньому вбачають джерело сили. Під печерою відлюдника з скель б’ють цілющі джерела.
У Медоборах у минулому існували цілі міста з великою кількістю храмів та святилищ. Міста обнесені гігантськими земляними валами, які складають велике правильне коло. Коли археологи почали дослідження цих валів, то побачили в них багатокультурні прошарування. Основи валів викладені з каменю ще у трипільській період, далі добудовані кам’яні вали скіфського періоду, далі добудовані земляні вали давньослов’янського періоду. Тобто, починали будувати трипільці, після трипільців – скіфи, після скіфів – слов’яни. Багато культур, сотні років. Вважалося, що велетенське коло, побудоване навколо поселення, захищає від руйнівних сил.
На горі Богит у Заповіднику «Медобори» колись був знайдений «Збручський Образ» (Ідол Святовіта Чотириликого), який, за думкою деяких релігієзнавців, схожий за функціями на індійське божество – світостворювача Брахму, також чотириликого. Гора Богит є місцем паломництва прочан, які сповідують давню релігію слов’ян.
На території Заповідника «Медобори» є багато залишків культових споруд, від чого місцевість має назву «Збручанський Культовий Центр». Й дійсно, ще за часів Київської Русі тут був великий духовний центр давньої віри, а точніше, кілька духовних центрів, об’єднаний в один великий, або навіть величезний.
Цікаво, що дольменоподібні споруди знайдено й на горі Богит. Дольмени не характерні для слов’янських культур, але їх наявність у Товтрах, поруч з слов’янськими святилищами, ставить дослідників у «глухий кут», бо наукових пояснень, які б задовольнили всіх вчених, ще немає.
У цьому плані цікава Товтра «Високі Камені» біля селища Івахнівці. Та Товтри «Ян» та «Баба» поруч з нею. На вершині Товтри «Високі Камені» (352 метри над рівнем моря) спостерігаються залишки прадавніх святилищ. На північному схилі Товтри «Високі Камені» розташована кам’яна споруда, у якій вбачають якщо не дольмен, то кам’яну обсерваторію. У споруді є кам’яний отвір. Якщо у день зимового сонцестояння дивитися з заходу на схід у цій отвір, то Сонце сходить точно по центру отвору. А ввечері цього ж дня, якщо дивитися з іншого боку, з сходу на захід, то й сідає точно по центру отвору. Камені споруди також астрономічно орієнтовані. На східному схилі Товтри «Високі Камені» стоїть незвичної форми камінь. Фахівці не можуть визначити, чи сама природа наділила цей камінь такою формою, чи до того причетна рука людини. Але камінь з давніх давен виконував функцію вівтарю, біля якого зверталися до вищих сил. Зараз цей камінь є також місцем паломництва християн, на ньому встановлена статуя Богородиці.
На Товтрах поруч з Товтрою «Високі Камені» у давні часи вшановували бога Сонця Купайлу (Товтра «Ян», «Ян Купайло») та богиню родючості (саме на честь статуї богині родючості, яка колись стояла на Товтрі «Баба», гору так й назвали – Товтра «Баба»).
У Товтрах багато печер та цілих печерних підземних містечок! Як досліджених, так й недосліджених! Одна з найвідоміших — Демківецька Печера! У цій печері колись були святилища – залишилася навіть гігантська ніша під культову фігуру. Над святилищем – дольменоподібні споруди. Печера була прилистком як для відлюдників-волхвів, так й для християнських ченців-відлюників. У Товтрах багато печер та печерних містечок — майже всі сакрального призначення та на місцях Сили!
Цікава старовинна кам’яна Троїцька Церква у Товтрах (Городокський район)! Крім сучасної церкви – залишки дуже давньої. Спочатку тут було давнє святилище, потім надбудовано споруду церкви Святого Миколи, потім дзвіницю Троїцької церкви. Кам’яна кладка пам’ятки типова для споруд у Товтрах – так будують лише у Товтрах – з невеличкого каміння.
У скелях під Троїцькою Церквою є Троїцька Печера. Це також було давнє святилище, а зараз це підземна крипта для молитов. Її відвідують багато людей, для гостей печера стає джерелом сили.
Цікаво й те, що у Товтрах й досі діють водяні млини! Ми побували на одному з них.
Але ця стаття – це тільки початок публікацій про Товтри. Бо у нашому відрядженні ми стільки побачили та почули, що для обробки інформації знадобиться тривалий час. Й, можливо, нові дослідження. Й тоді ми зможемо порадувати наших читачів новими відкриттями!
Ігор Мехеда
