Так християнським письменником Папієм Ієрапольським (початок ІІ ст.) подаються наступні свідчення: Марк є екзегетом апостола Петра, який в точності передав слова та діяльність Ісуса Христа, в тім не впорядковано. Про те, що розповіді апостола Петра вплинули на автора Марка як підтвердження можна знайти в Климента Олександрійського, Іринея Ліонського, Орігена, Тертуліана та ранньохристиянських письменників.
В який час формувалося Євангеліє невідомо. На думку дослідників є першим, інші ж разом з Августином Аврелієм так не вважають, оскільки по рахунку воно є другим. Існує спільна думка дослідників: Євангеліє було написане на відміну від Луки та Івана раніше. Робиться припущення щодо часу написання Євангелія апостолом Марком: 60-70-ті роки нашої ери. Тоді ж як Євсевій Кесарійський вказує на датування Євангелії 43 роком до нашої ери.
Місце написання – місто Рим. Якщо ж в Євангелії від Матфея латинізми відсутні, то в Марка – спостерігається їхня наявність. Зокрема часто трапляються такі латинські слова: центуріон, легіон, динарій, тощо. Святитель Іван Золотоуст підтверджує написання книги в Олександрії.
Щодо оригіналу Євангелії жодних заперечень існувати не може, винятком слугує 16 глава з 9 по 20 вірші, котрі з позиції критиків можна віднести значно пізніше, тобто до кінця ІІ століття нашої ери. Євсевієм та Ієронімом підтримується думка щодо закінчення Євангелії 16 главою та восьмим віршом у ній. Ні в синайському, ні в ватиканському манускрипті таке не прослідковується.
Згідно сучасних досліджень можна сказати, що Євангеліє стало обширним предметом, який охоплює екзегетичну та критичну літературу. Більша частина науковців стоїть на створенні Євангелії від Марка першою. В тім існувала ще й гіпотеза джерел. В чому вона полягала? Основним підґрунтям написання слугувало дві Євангелії – від Матфея та Луки.
Знавець античності Мортон Сміт стверджує, що 10 глава Євангелії апостола Марка містила цікавий епізод воскресіння Ісусом юнака, котрий чомусь було вилучено з книги. А тому Сміт звертається до рукопису кінця ІІ століття нашої ери, де й помічає важливий факт в цитуванні фрагменту.
Євангеліє є коротким, оскільки складається з 16 глав. В дечому можна бачити перетин з євангелістом Матвієм, відмінний є виклад подій земного життя Спасителя. Мова написання – грецька. Євангеліє адресовано язичникам, які були навернені в християнство. Якщо ж дивитися на сам текст, можна помітити обґрунтування звичаїв юдейського народу, географію Палестини, рідкі посилання на старозавітні книги.
Тільки тут, а не в інших Євангеліях присутній епізод з юнаком, котрий врятувався в Гефсиманському саду від воїнів. Священне Передання говорить про юнака Марка. За своїм стилем книга є живою та динамічною, з наявністю і ній семітського впливу та латинізмів. В інших Євангеліях не має розповідей про зцілення Ісусом глухонімого чоловіка, сліпого в місті Віфсаїда, а також двох притч – однієї про посіви та сходження, іншої – про очікування господаря будинку.
Тринадцятою главою розкривається пророцтво Христа про падіння та зруйнування Єрусалиму та есхатологічні події. Чотирнадцятою та п’ятнадцятою главою окреслюються останні роки життя Христа на землі (ув’язнення, суд перед Каяфою та римським прокурором Понтієм Пілатом, бичування гарнізоном римських солдат, розп’яття на Голгофі серед злочинців, смерть на хресті, зняття і поховання тіла Ісуса Йосифом Аримафейським, Воскресіння Ісуса Христа, явлення Марії Магдалині та учням, наділення апостолів силою Божою).
Пегас
