Лука – один із 70-ти апостолів, який не відноситься до дванадцяти учнів Ісуса Христа, учень апостола Павла. Народився в Антіохії Сирійській. Лука займався медициною в грецькому середовищі. В Палестині у якості новонаверненого прийняв вчення Ісуса Христа, за земного життя Котрого був посланий з іншими сімдесятьма проповідувати про Царство Небесне.

Оскільки Лука – виходець від середовища просвічених греків, то відповідно є автором тексту новозавітного писання. Авторство Євангелія приписується апостолу Луці. Написане грецькою мовою язичникам – прозелітам близько 60 року нашої ери. Про Луку згадує апостол Павло у трьох посланнях: до Колосян, до Филимона, у другому до Тимофія.  Лука стає очевидцем хресних страждань Спасителя на Голгофі. За відданість буде удостоєний побачити воскреслого із мертвих Ісуса Христа разом з Клеопою по дорозі в поселення  Еммаус.

Євангелісту приписують символ крилатого тільця, котрий тримає Євангеліє.

Здійснюєдругу місіонерську подорож з апостолом Павлом. В результаті мученицької смерті апостолів Петра і Павла в Римі, вирушає в Ахайю, Лівію, в Єгипет, а звідси- у Фіви. У вісімдесяти п’ятирічному віці був страчений: його розп’яли на оливковому дереві.  Тіло мученика – євангеліста  було таємно поховано християнами. Після переслідування християнства римськими імператорами його урочисто внесли в Константинопольський храм святих апостолів і було поміщено під престол, поруч з іншими мощами – Андрія Первозваного та Тимофія.

Після кількох століть чесну голову євангеліста Луки оберігають на Святій Горі Афон, в Пантелеймонівському монастирі. За церковним переданням, Лука зобразив явлену йому Богородицю з дитиною на руках. Коли Богородиця побачила її, то сказала: «Віднині ублажатимуть Мене всі роди. Благодать Того, хто народився від Мене та Моя милість нехай буде з цими іконами».

Богословський зміст Євангелія від Луки має свою відмінність щодо вчення про всезагальне спасіння людства Ісусом Христом та всесвітнього значення проповіді Святого Євангелія Ним.

Він є автором книги «Діянь Апостолів», котра була написана у 62-63 році нашої ери в місті Рим. Це є унікальна розповідь про подальшу діяльність апостолів  після події Вознесіння Ісуса Христа та Зішестя Святого Духа в місті Єрусалим.

Богословським предмет цієї книги – ікономія (домобудівництво) Святого Духа Ісуса Христа від Вознесіння, П’ятидесятниці, включно до другого славного приходу на Землю.

Пегас