З XVІ століття тогочасну територію країни заселяли індіанські племена, зокрема аймари, кечуа. Пізніше її завоювали інки і та перебувала в їхніх руках, до того часу, поки не завітали конкістадори з Іспанії. В результаті завоювань Іспанією, Болівія у 1776 році опинилася під колишнім королівством Перу, а в 1810 – ріо-де-Ла-Плата. До цього часу її називали Верхнім Перу.
Завоювання території призвели до винищення та утисків населення зі сторони іспанських поміщиків. З 1809 року народ Болівії піднявся на повстання проти колоніалістів, тим самим виявивши бажання отримання незалежності з відміною іспанського рабства. Повстання переростає у війну в Чукісаці Верхнього Перу, потім – Ла-Пасі, Кочабамбі, Потосі, Оруро, тощо.
Декілька років тому велася партизанська війна при нестабільній та напруженій ситуації. З 1820 по 1825 –ті роки відбувається підйом руху У Верхньому Перу, а потім іспанських колоніях Південної Америки (інша назва: Латинська). Війну за незалежність іспанських колоній Америки розпочато Сімоном Боліваром.
З 1824 року відбувається вхід військ Сукре у Верхнє Перу. 9 грудня під Аякучо пройшла битва, в ході якої отримано перемогу над іспанськими військами у Верхньому Перу. А з 6 серпня 1825 року офіційно проголошується незалежність Болівії як республіки. Назву свою отримала від імені національного героя країни – Болівара. Люди пам’ятають і не забувають історію та нелегкий шлях до встановлення незалежної держави Болівія. Віднині цей народ гордиться патріотами – героями, які зробили усе можливе, отримали свободу, звільнившись від іспанської експансії.
Панас Вернигора
