Народився у 1870 році в місті Симбірськ (Росія). Батько – Ілля Ульянов був сином кріпосного міщанина Миколи Ульянова, який одружився на Анні Смірновій. Мати Володимира – Марія Олександрівна мала шведсько – німецьке походження по материнській лінії, по батьківській – нібито українське чи то єврейське. Стверджують, що дід його матері Олександр Бланк був євреєм, що прийняв православну віру. Але це лише одна версія, за іншою – з німецьких колоністів.
З 1879 по 1887 роки — Володимир навчається в гімназії під керівництвом Федора Керенського. Гімназію закінчує з відзнакою «золота медаль». Навчається на юридичному факультеті при Казанському університеті. Керенський прийшов в розчарування у рішенні вибору Володимиром не того факультету. За порадою Керенського мав бути історико – словесний факультет, але чомусь був обраний юридичний.
Ще один не менш важливий факт – хрещення Володимира Ульянова в православній церкві. Входив в релігійне товариство Сергія Радонезького у місті Симбірськ. Мав відмінні оцінки по предметі «Закон Божий» (виняток — логіка, з якої мав четвірку) навчаючись в гімназії. Відхід Леніна від релігії відбувся в 1886 році. За рішенням педагогічної ради ще раніше був удостоєний нагороди.
Пережив трагічну смерть свого брата Олександра, звинуваченого у замаху на життя російського імператора Олександра ІІІ і страченого. Ульянові переживають важку трагедію сина, навіть не знаючи про те, що той є революціонером. Ленін входить до нелегального гуртка «Народна воля», керівником якого став Лазар Богораз. Був вирахуваний з числа студентів за влаштований безлад. Це викликало реакцію університету, до якого були приставлені поліцейські наглядачі з метою недопущення подібних випадків. Студентський інспектор підтвердив, що найбільшим зачинателем безладу і першим у студентських лавах опинився саме Ульянов.
За студентський безлад Володимира арештували і відправили до поліцейської дільниці. Усіх, хто приймав участь в цьому безладі вираховували з числа студентів Казанського університету. У зв’язку з вчиненими імперіалістичною владою репресіями ще однією групою студентів університет був залишений назавжди. Університет залишив Ардашев. Деякий час Ленін перебував у своєї тітки Ардашевої Любові. У 1888 році повертається до Казані.
Вступає до марксистського гуртка під головуванням Федосєєва. Тут проводилися дискусії, вивчали Карла Маркса, Енгельса, Плеханова, тощо. Саме найбільше Ульянов був захоплений Плехановим, що з рештою зіграло вирішальну роль в його діяльності та знайдення правильного революційного підходу. Сімя Ульянових переїздить в куплений маєток в Алакаївці. З Алкаївки Ульянови переїхали до Самари. Тут Володмир Ульянов підтримує безпосередній зв’язок з революціонерами міста.
У 1890 році – отримує дозвіл на підготовку здачі екзаменів екстерном на юридичному факультеті. У 1891 році в Імператорському Санкт-Петербурзькому університеті успішно здає екзамени. Приділяв увагу вивченню великої кількості літератури по економіці (земські статистичні звіти із сільського господарства). Будучи захопленим працями Плеханова, Ленін формує народовладні та соціал – демократичні погляди. Ульяновим у 1893 році було розроблено доктрину капіталізму. Кінцеве формування доктрини відбулося у 1894 році. Володимир Ульянов обіймає посаду довіреного помічника адвоката в Самарі при Волькенштейні. Адвокат Хардін пильно слідкував за веденням кримінальних справ Володимиром Іллічем.
Ульянов займається творчою діяльністю. Більшість робіт Леніна про марксистську політекономіку, історію визвольного руху та інші були написані в Петербурзі. Розроблена програма соціал-демократичної партії була швидко сприйнята тогочасним радянським суспільством. Виїжджає за кордон, 1895 року відбулася зустріч у Швейцарії. Плеханов зустрівся з майбутнім вождем пролетаріату. У Німеччині його зустрів Лібкнехт, у Франції – Лафарг, які сформували міжнародний робочий рух. Ленін, Мартов та прихильники революції створюють марксистські гуртки. Ленін не признає проголошеної царської Росії, вважаючи що вона є напівфеодальною. Розпочав пропагандистські дії, поширюючи листівки серед робочого класу. Імперіалістичній владі це не сподобалося, а тому Ульянова та інших членів було заарештовано та ув’язнено. Перебуваючи у дворічному ув’язненні. З 1897 року – його висилають в село Шушенське (Мінусінський округ, Єнісейська губернія). Разом в заслання відправилася і його дружина Крупська, з якою був вінчаний. Вінчання звершив священик приходської міської церкви Іван Орестов у 1898 році.
У цьому ж році у місті Мінськ відбувся відбувається з’їзд соціал-демократичної робітничої партії. Він не склав великої чисельності членів, оскільки були присутні дев’ять осіб та прийнятий маніфест. Членів цього з’їзду заарештувала поліція. Після виходу Леніна з в’язниці у 1900 році, розпочинається серйозна робота з місцевими організаціями. В роботі приймали участь Ленін, Мартов та Потрєсов. Ульянов отримує дозвіл на проживання після заслання в місті Псков. Саме тут розпочалася робота по створення газети «Іскра». У видавництві періодичного видання працювали сім осіб, враховуючи Ульянова. Ульянов забезпечує транспортування газети «Іскра» із- за кордону на територію Радянського Союзу.
Володимир Ульянов отримує закордонний паспорт в Пскові, спроби по його зупиненню жандармською поліцією закінчилися невдало, оскільки Ленін проявив себе як досвідчений юрист і мав неабиякі привілеї в земстві та інших установах, де сам працював. Здійснює переїзд до Уфи з матір’ю та сестрою Анною. Зустрічається з дружиною Крупською, що перебувала у засланні в Уфі. Наприкінці літа у Швейцарії веде переговори з Плехановим про видавництво «Іскри» (тираж складав 8000, сягав 10 000 екземплярів). В Мюнхені працювала редакція газети «Іскра» під час перебування Плеханова в Женеві.
Наприкінці грудня 1900 року типографія отримує газету «Іскра». З 1901 року після відбуття заслання в Уфі, до Мюнхена прибуває Крупська, займаючись газетою «Іскра». Ленін стверджував, що пролетаріат відмовиться протистояти самодержавству, обмежиться тільки економічною вимогою. У 1902 році Ленін висуває партійну концепцію як бойову організацію. Дізнавшись про поширення у Мюнхені газети «Іскра», за її видавцями пильно слідкувала царська розвідка. Редакція, яка видавала цю газету, переїздить з міста Мюнхена до Лондона. У Лондон прибули Ленін, Крупська, Мартов, Засуліч.
Подружжя Ульянових змушене приховуватися під прізвищем Ріхтер, в такий спосіб уникаючи переслідування царською владою. У 1905 році разом з дружиною Крупською, Ленін переїздить з міста Лондон до Женеви. За умілої діяльності Леніна більшовицька партія отримала велику перевагу. Зібрання соціал- демократичної партії повинне було покласти край імперіалістичній владі. Третій з’їзд 1905 року не був схвалений меншовиками і оголошений незаконним. Таким чином меншовики зібралися в місті Женева для проведення конференції. Між більшовиками та меншовиками виникли свої протистояння, що в результаті призвело до революції, триваючої з 1905 по 1907 роки.
Мета революції – усілякими можливими шляхами призупинити самодержавство та кріпосництво. У 1905 році в Петербурзі Ленін очолює повстання озброєних більшовиків.
Зимою відбувається зустріч Володимира Леніна із Йосипом Сталіним на конференції соціал-демократичної робітничої партії в місті Таммерфорс. Ленін переїздить до Фінляндії, проживаючи з дружиною та тещою в містечку Куокаллі. Поспішає на з’їзд партії у Стокгольмі, в який прибуває пароплавом перед зупинкою в Гельсингфорсі. Ленін прибув в місто Стокгольм 1907 року.
Також необхідно враховувати те, що революційний тероризм захопив увесь СРСР, мав неабиякі негативні наслідки: політичні та кримінальні вбивства, грабіжництва, вимагання, тощо. Крім того, лідер більшовиків вдавався до радикальних методів боротьби, формуючи загін революційної армії, озброєної зброєю, револьвером, бомбою, ножем, кастетом, палкою, ганчіркою, змоченою керосином для здійснення підпалів. Відмінності між більшовиками та військовими есерами практично не було, адже однаково були озброєні що ті і ті. Не зрозуміло тільки, що коїлося в людській свідомості, по суті Ленін переступив через наукове вчення Карла Маркса і пішов шляхом грабіжництва та масового терору.
Він бажав примаскувати терор так, щоб інші думали, що чиниться це не через саму партію, а окрему групу людей. Більшовики – терористи не припиняли своєї революційної діяльності, притримуючись курсу політики Леніна, яка в історії людства отримала назву «червоний терор». Без перебільшення, кажучи, усе це призвело до серйозної революції, розпочатої у жовтні 1917 року.
Зосереджується поступова діяльність більшовиків на чолі з Володимиром Леніним, який переїздить з однієї країни Західної Європи в іншу. В Парижі Ульяновим започатковуються партійні школи, проводяться лекції. У Франції 1912 року налагоджуються тісні відносини з Інесою Арманд. У місті Прага була організована конференція і оголошено розірвання відносин з меншовиками. У місті Поронін австрійські жандарми затримали Леніна, йому оголосили підозру в шпигунстві, відразу ж арештувавши. Але завдяки депутату Адлеру, що очолював австрійський парламент 1914 року був звільнений.
У Швейцарії лідер більшовиків збирає емігрантів, оголосивши тези про війну. Стверджує, що імперіалістична війна є несправедливою, якщо розглядати дві її сторони, чужою до інтересів держав, які працюють та воюють. Леніним відстоюється ця теза на двох міжнародних конференціях, розпочатих у містечках Цімервальд та Кінтлал. Перша відбулася у 1915 році, тоді ж як інша – 1916 року. По закінченні конференції переїздить з швейцарської столиці в місто Цюріх. Співпрацює з соціал – демократами Швейцарії, особливо Фріцом Платтеном, саме тут і дізнається про Лютневу революцію, яка виникла в СРСР. Фріц Платен усіляко сприяє майбутньому вождю більшовицької партії, навіть у перетині кордону.
За Леніним ретельно слідкували з надзвичайної комісії. Слідчим Олександровим було відкрито кримінальну справу, яка стосувалася вождя більшовиків і їх же самих. Проте справа не була закінчена у зв’язку із Великою Жовтневою революцією.
У 1918 році ним видано декрет що свободи совісті, церковного та релігійного суспільства. Наприкінці січня вийшов ще один декрет Леніна, але вже під іншою назвою «Про відділення церкви від держави і школи від церкви». Наприкінці серпня 1918 року на Володимира Леніна було здійснено замах. Свій останній партійний виступ на пленумі ЦК КПРС Москви Ульянов провів 1922 року. У травні 1923 року переїздить в Підмосковні Горки. Помер від атеросклерозу 1924 року.
Богдан Стрикалюк
