Центром Вірменської Апостольської церкви є Ечміадзін у Вірменії. У Ечміадзинському монастирі з 303 по 484 рік знаходилася резиденція головної Вірменської Апостольської церкви. Потім після тривалої перерви, в 1441 році відбулося відновлення престолу в Ечміадзині. Він знову став духовною столицею всіх вірмен.

За свідченням істориків, у Вірменії проповідували Апостол Фаддей і Варфоломій. Вважається, що хрещення Вірменського народу відбулося в 301 році н.е. Однак інші джерела датують цю подію 313 роком. У той період, завдяки Григорію Просвятителю,  серед вірмен встановилося православ’я.

Вчення вірмен полягало в тому, що Христос – це Бог, і тіло в якому він був присутній на Землі, було божественним. Тому він не міг відчувати страждань ні фізичних, ні душевних. А його страждання під час розп’яття були символічними. Під час IV Вселенського собору було прийнято вчення про дві іпостасі Христа. Тобто вважалося, що Христос мав і божественну, і людську іпостась.

Коли в Візантії проходив IV Вселенський собор (451р.), вірменські священнослужителі не приймали участь через війну з Персією. Вірмени не погодилися з рішеннями Халкідонського собору і всіх наступних після нього. Тому вже багато століть вчення про природу Христа є перешкодою  для вірменської та православної церкви.

В обрядах Вірменської Апостольської церкви і Православної теж є відмінності:

  1. Вірмени хрестяться зліва направо, а православні – навпаки.
  2. Різдво і Хрещення проводяться одноразово у вірмен. У той час як в Православній церкві ці свята розділені Святками.
  3. Вірменські глави не вважають сходження Благодатного вогню божественним. Однак не заперечують чудес, пов’язаних з ним.

Існують особливості і в богослужінні, одязі священиків, але перераховані вище – найпомітніші відмінності між церквами.