Одна із стародавніх східних церков, яка виникла в I столітті серед месопотамського населення. Засновниками були оголошені Фома і Фаддей. Значущим в поширенні релігії був Великий шовковий шлях, в результаті якого з середини IV століття стали з’являтися громади християн в Індії. У V-VI ст. зародилася Церква Сходу і на території сучасного Ємену і Катару.

Віровчення Ассирійської церкви Сходу ґрунтується на Святому Письмі, Нікейському символі віри (віросповідання, згідно якого Бог Син і Бог Отець єдині), на рішеннях Вселенських, патріарших і синодальних соборів. Це віросповідання було прийнято Церквою Сходу, а сформульована Бавваєм (Бабаєм) Великим в VII столітті н.е.

В рамках існування Церкви Сходу були створені школи богослов’я. Найбільш широко поширена була едесська школа для персів і школа в Нісівіні. Головою цієї школи був Феодор Мопсуестійський, що володів чималим впливом на прихожан. У 393 році він став єпископом і прослужив 36 років на єпископській кафедрі.

Після тривалих гонінь, таких як захоплення Багдаду монголами в 1298 році і нашестя Тамерлана в кінці XIV століття, церковних розбіжностей на тему природи Христа, у Ватикані була підписана “Спільна христологічна декларація” в 1994 році між Католицькою і Ассирійської церквою Сходу, яка поклала початок об’єднанню в “загальному сповіданні Сина Божого”.

В кінці XX століття, за допомогою Ватикану, Католицька церква налагодила відносини з Ассирійською церквою Сходу, що поклало початок “Змішаної комісії возз’єднання” і спеціальна комісія з питань співпраці двох найдавніших церков.

Нинішній центр і резиденція глави Ассирійської церкви Сходу знаходиться в Мортон-Гроув, Іллінойс, США. Очолює Асирійську церкву патріарх Гіваргіс III. Чисельність послідовників коливається від 200 до 400 тисяч чоловік.

Іван Гудзенко