В історії біблійної герменевтики траплялось чимало випадків вільнодумницього інтерпретацій текстів. Подібне мало місце в історії, як християнської, так і іудейської традиції. Попри свою ортодоксальність та консервативність, в історії іудаїзму залишено слід і в радикальному прочитанні Танаху. Один із таких представників був відомий нідерландський філософ та вільнодумець Уріель Акоста.Народився мислитель 1585 року (згідно з іншими даними у 1590 р.) в м. Опорто, що у Португалії у родині португальський євреїв. Відомо, що батько мислителя мав священицький сан, а сам мислитель був родом марзанів. Марранами на території Іспанії та Португалії називали євреїв, які в період XIV – XV ст. прийняли католицизм. Однак, не зважаючи на зміст цих фактів, дослідження традиції та положень іудаїзму цікавило Акосту більше усього. Родина мислителя недовго залишається на території Португалії, і вже ближчим часом — 1617 р. сім’я переїздить до Амстердаму в Голландію. Амстердам виявився тим містом в житті філософа, який сприяв його творчого потенціалу та філософському типу мисленню. Заглибившись в іудейську культуру, перед ним постало багато запитань досліджуючи ТАНАХ та інші сакральні тексти.
Чим більше Акоста вникав у зміст, тим щоразу більше виникали проблеми на лише тлумачення священної спадщини, але й проблема виникнення, обставини та положення, що мали вплив на хід старозавітньої історії.
Свої переконання філософ складає у праці, яку публікує у 1624 р. під назвою “Вивчення традицій фарисеїв”, в якій відображалась вільнодумницька позиція мислителя, а також відмінність поглядів, що були супереч іудейськи віруванням. Нідерландський філософ у вищезазначеній праці стверджував, що проблема іудейського культу криється не лише в текстології священного тексту, але й, насамперед, формальністю та скрупульозністю обрядової частини, яка заважає віруючому осягнути важливі ссакральні істини. При цьому така скрупульозність, як стверджує мислитель, вплинула на спотворення вчення пророка Мойсея.
Основне в образі Мойсея постає Закон Божий, сформульований у Декалозі, які за змістом набагато важливіші обрядової сторони життя кожної синагоги. Культова діяльність та помилкові переконання Акости вбачались у діяльності равинів. Звідси випливають думки, що винахідники усіх релігій світу є люди, задля того, щоб утримувати народ у своїй владі не намагаючись зрозуміти найголовнішого сказаного в священному тексті. Дійшовши до такої думки, філософ розпочинає стояти на позиції деїзму, що була вельми популярною на той час серед представників інтелігенції, філософів, вільнодумців. Фактично, в своїх переконаннях, філософ постав , як критик іудаїзму. Однак ця точка зору не цілком відповідає повній істини. Уріель Акоста поважав моральний зміст Заповідей Мойсея і вважав їх необхідними для повноцінного та побожного життя в суспільстві.
Релігія Акости – “природна релігія”, що базується на найвищому ступені етичного спрямування. Бог Акости – наділений вищими моральними принципами та порядністю, в яких і відображена суть свободи, що пропонується людині. Однак в своїй позиції він згідний, що мета релігійної організації — привести народ в суперечливість між змістом самим віровченням та релігійною спільнотою, а такою довести зловживання служителів культу, як кінцеву мету. Тому, Акоста заперечує вчення про безсмертя душі і загробне життя. На основі аналізу ТАНАХу, приходить до висновків, що душа міститься в крові і є нерозривним з нею. Однак, критичному аналізу, Акоста піддає усі види священного переказу іудеїв, а також Зогар та Каббалу. Спробував з’ясувати про причини конфліктів між садукеями та караїмами, сефардами та ашкеназами. У висновках, що сформульовані у головній праці філософа, є відсутність єдності, які релігійна громада з усією сукупністю формалізму не консолідує, а навпаки, часто роз’єднує віруючих.
Подібні переконання, які сформулював мислитель не імпонували голландським євреям, за що після публікації праці, сефардський равин у Амстердамі відлучив Акосту від синагоги і піддав філософа херему. Муніципалітет та влада подбали про спалення книги, а самому мислителю виписали великий штраф. Сама праця до наших днів не дійшла. Уріель Акоста із важкістю сприймає факт відлучення його від синагоги і болісно проводить весь свій час один. Не витримавши морального тиску та психологічних проблем, він просить помилування повернутись назад в релігійну спільноту. Як результат, помилування було прийнятим і Акосту знову прийнято до синагоги. Однак його, як єретика була важко покарано фізично шляхом отримання 39 ударів батогами. Кожен єврей в громаді переступав через нього при виході з синагоги та топтав мислителя. Не витримавши такого морального знущання, у квітні 1640 року, Акоста завершує життя суїцидом.
Позиція філософа важлива в наші дні при аналізі та детального дослідження біблійних текстів та проблем герменевтики. Погляд філософа вписується в проблемі пояснення виникнення релігійних організацій, культури та історії іудаїзму. Безпосередній вплив на мислителя мали такі філософи та вчені, зокрема, як Бенедикт Спіноза, Ніколай Коперник, Джордано Бруно та Галілей, як фундаментальні представники епохи Нової Доби. Для усіх дослідників релігії, фігуру нідерландського філософа не можливо оминути при розгляді фундаментальних проблем сучасного релігієзнавства, вільнодумництва та атеїзму.
Євген Распопов
Головний редактор журналу Апейрон +
Яка твоя реакція?
