Венера Мілоська

Вважається, що статуя зображує Венеру, богиню кохання, висота якої шість з половиною футів створює динамічний візуальний рух завдяки своїй підкресленій s-подібній кривій, підкреслюючи вигин тулуба та стегна, оскільки нижня частина її тіла драпірується у реалістичних складках її спадаючої мантії. Драматичний контрапост, її ліве коліно підняте, ніби відриває ногу від землі, ще більше підкреслює її рух, коли вона повертається до глядача.

Спочатку твір приписували Праксителю, але зараз зазвичай приписують Александру Антіохійському. Триває наукова суперечка про тотожність її предмета; традиційно ідентифікована як Венера, деякі вчені вважають, що ця робота насправді зображує Амфітріту, морську богиню, якій поклонялися на острові Міло, де скульптура була знайдена в 1820 році, а деякі сучасні вчені припустили, що ця фігура насправді може зображати повію.

Статуя була зроблена з кількох шматків мармуру, два блоки використовувалися для тіла, тоді як інші частини, включаючи ноги та ліву руку, були виліплені окремо, а потім прикріплені. Під час розкопок у 1820 році разом зі статуєю, яка стояла на кам’яному постаменті, було виявлено частину руки та фрагмент руки, що тримає круглу кулю. У той час фрагменти були викинуті через їхню «грубішу» обробку, а згодом і плінфу. Вважається, що спочатку статуя була яскраво розфарбована і прикрашена дорогими коштовностями.

Під час своєї італійської кампанії Наполеон Бонапарт перевіз «Венеру Медічі» (І ст . до н. е.), найвідомішу класичну жіночу оголену форму, до Франції та встановив її в Луврі. Але в 1815 році французи повернули «Венеру Медічі» і купили «Венеру Мілоську», яку вони рекламували як найкращий класичний твір і взірець жіночої грації та краси.

Більше, ніж будь-яка інша класична скульптура, ця культова оголена форма значно вплинула як на сучасне мистецтво, так і на культуру завдяки своєму переконливому ідеалу жіночої краси та чарівній таємниці. Як пише мистецтвознавець Джонатан Джонс, « Венера Мілоська — випадковий сюрреалістичний шедевр. Відсутність рук робить її дивною та схожою на мрію. Вона досконала, але недосконала, красива, але зламана — тіло як руїна.

Це відчуття загадкової незавершеності перетворило старовинний витвір мистецтва на сучасний». Як зазначив Джонс, «Венера Мілоська» зберегла свою сучасну мистецьку актуальність, оскільки вона «увійшла у європейську культуру в 19 столітті саме тоді, коли художники та письменники відкидали досконале та позачасове». Як наслідок, робота переслідує сучасну уяву, згадується в літературі, фільмах, телевізійних епізодах і використовується в безлічі рекламних оголошень.

Альона Дмитрук