Необхідно відмітити,  що  собор  у місті Вєна  відбувся  суто для  розв’язання  адміністративно-церковних , догматичних  питань але  під тиском  французького  монарха Філіпа IV Красивого.  Очолив  собор  римський папа Климент V.  Діяльність  собору  проходила  із  жовтня  1311 року і тривала  по  травень 1312.   В католицькій  церкві  іменується  ХV Вселенським собором.   Мета  собору –  розгляд  справи  стосувався звинувачення  ордену  тамплієрів,    захисту Гробу Господнього  і  Святої землі і святинь, які знаходяться на ній, шляхів  проведення  реформ,  церковної  позиції  щодо  францисканців,  що займалися спірітуалізмом.

У  Вєнському  соборі  взяли участь  триста  делегатів  від римської  курії,  олександрійський та антиохійський патріарх.  Собор  прийняв компромісне  рішення  щодо  уніфікації  ордену тамплієрів,  що влаштовувало  по суті  обидві  сторони –  папу і французького  короля.

Усе  було затверджено  папською булою  Vox in excelso  3 березня  1312 року.  Матеріальна  власність  тамплієрів  була  конфіскована і передана іоаннітам. З іншої сторони – за  нею наглядав  французький королівський двір.

Собором  також  розглядалися  догматичні, дисциплінарні,  адміністративні  визначення. Так, наприклад,  конституція  Ad nostrum quі  забороняє  діяльність  спільноти, братств бегінок та бегардів;   піддав  осудженню  францисканців, які  підтримували  доктрину  бідної церкви  спірітуаліста Йоахима  Флорського.  Крім  того  були прийняти  низки рішень:  законне зречення  попереднього папи і обрання  нового,  створення європейських університетів (Болонський, Оксфордський, Саламанський, Авіньйонський)  під кураторством  Риму за  поданим  проектом  Раймунда Лулія  східних кафедр  для  вивчення єврейської, арабської, халдейської  мови  та  місіонерської підготовки.

Собор  ухвалив  рішення  святкування  Тіла Христового (Corpus Christi).  А от щодо вирішення  питань церковної реформи рішень  собором не  було   прийнято. До того ж  Вєнським собором  прийнята в католицьку    доктрину   концепція  душі  святого Фоми Аквінського  не  як  тілесного  двигуна,  а субстанційної  форми.  Хоч  собором  і було прийнято рішення  про  новий  Хрестовий  похід,  але  європейські  монархи, які  мали б  прийняти  участь  у ньому  і підтримати,  не виконали  своєї  обіцянки.

Олексій  Безстрашний