Небо над головою завжди чисте, не затьмарене доленосними політичними рішеннями, на вулицях постійно зелені і квітучі дерева, а в серці — спокій і тиха радість. Хоча створити ідеальний світ для всіх неможливо, адже у кожного своя казка, своє бачення прекрасного, і у семи мільярдів людей буде сім мільярдів фантазій. Догодити всім неможливо, і тому існують нескінченні суперечності і зіткнення інтересів.
Якщо дати визначення утопії, то цим словом можна позначити вигаданий світ, в якому все абсолютно і ідеально: люди в ньому відчувають себе щасливими і наповненими позитивними емоціями, у всьому панує гармонія. Це поняття вперше ввів Томас Мор і назвав так свій вигаданий острів з ідеальною державою на його землі. Надалі утопія стала літературним жанром, що описує подібні світи.
Більшість філософів і письменників називають утопію ідеалом, до якого варто прагнути, але досягти його неможливо. Це сумний спогад про втрачений райський сад і про неможливість повернутися туди. Але утопія є не нагородою за докладені зусилля в кінці важкого шляху, а початковою точкою відліку руйнувань і хаосу.
Ознаками утопії є спокійне життя всіх людей на планеті, без конфліктів, непорозуміння і упередженнями; єдність світогляду (а разом з тим історія минулого, закладаються в уми культурну спадщину і свою правду для кожного народу, перестає мати значення); чіткий план, якого дотримуються всі беззастережно. Суспільство являє собою злагоджений, добре працюючий механізм, в пристрої якого не допускається помилок. Але справа в тому, що не буває правил без винятків, а світ потребує порушників.
Утопія передбачає кінцеву точку розвитку, а значить це світ застою і затишшя еволюції. Прагнути більше ні до чого, але людство повинно кудись рухатися, і тут вибирається напрямок в протилежну сторону — до хаосу. Розпочнеться моральне розкладання суспільства, регрес і інтелектуальна деградація. Природою задумано, що людина схильна до девіантної поведінки, а егоїстичні думки тільки ще більше підштовхнуть його до дій, які не входять в ідеально намальовану картину світу.
Як вже було сказано, догодити всім неможливо, і прагнення прийти до чогось досконалого і еталонному тільки породжують незадоволених законами і режимом маси. А далі вже відомі події, про які часто згадує історія: бунти, спроба повалити чужих ідеологів, боротьба за владу і початок війни. Кожен вибере собі лідера, і суспільство розшарується на угруповання з різними світоглядами (це вже підтверджує неможливість єдності віросповідання).
Утопісти позиціонують утопію як абсолютну істину і підносять її як світле майбутнє, до якого потрібно прагнути. Тому сьогоднішні жертви лише на благо країни, на благо процвітання всього суспільства. Але, як відомо, одна така людина вже вдався до винищення єврейської спільноти заради досягнення миру, ідеальної держави. Найвідоміший приклад опису утопічного пристрою є робота Карла Маркса, яку він розробляв з розрахунком на подальше втілення.
Висновок з усього цього такий: стан нерівноваги — це запорука здорового існування, і наше суспільство не здатне досягти утопії, адже воно розвивається за допомогою конфліктів і зіткнень. А, як відомо, межі досконалості немає.
