Слово «Тіпітака» у перекладі з палійської мови означає – три корзини. Самі ж тексти названого «Палійського канону» спочатку передавалися в усінй формі. Періодичну систематизацію здійснювали буддійські собори.
Процес Першого буддійського собору відбувся після смерті Сідгхартхи Гаутами. В соборі прийняли участь послідовники Будди, Анандою та Упалі на пам’ять було відтворено вчення Будди: нормативно-канонічний устрій чернечого життя, сангхі, проповідницька діяльінсть Будди з його повчаннями. Власне це призвело до виникнення двох розділів в Тіпітаці: Віная-пітака та Сутта-пітака. Вчення були поділені як окремі, які водночас перекривали частини, тому для їхнього збереження призначали свого ченця.
На протязі ста років створюється Другий буддійський собор, результатом якого став ще один розділ , котрий назвали «Абхідхаммою-пітакою».
Четвертий буддійський собор на острові Шрі-Ланка характерний появою письмового Палійського канону на пальмових листках. П’ятий собор 1871 року в М’янмі – Мандалаї уніфікував текст Канону, вирізаного практично на сімсот двадцяти дев’яти плитах з мармуру, висота яких не перевищувала трьох метрів. Ці плити акуратно були розміщені в мініатюрній Пітаці –пагоді. Собою представляє унікальну велику кам’яну книгу, кожна сторінка якої вирізана акуратно. Стоїть збереженою в пагоді Кутудо (Мандальський пагорб).
Багато століть зайняло формування буддійського канону, так як відбувалися зміни в змісті книг та розділах. Виділені такі канонічні версії: бірманська, сінгальська, тайська, котрі є майже ідентичними. Палійські канон з його окремими частинами перекладений різними мовами, але серед усіх вирізняється англійська. Товариство палійських текстів здійснило переклад англійською мовою. До кінця Палійський канон цілком ще не був переведений англійською мовою. Формування тексту Палійського канону проходить в період V століття після утвердження структури та тексту низкою екзегетів острову Шрі-Ланка.
Буддогхосою, котрим створювалася версія Канону зверталася увага на двадцяти п’яти джерелах-коментарях Тіпітаки, формується тхеравадська орієнтація на інтерпретацію буддійського вчення.
Після П’ятого буддійського собору, в 1900 році висічені кам’яні тексти Палійського канону були викладені на папері. Найбільшим здивуванням науковців стало те, що канон склав тридцять вісім томів із кількістю в чотириста сторінок. Це колосальна праця буддизму. Філіп Ріплі, бірманець – вірменин за походженням разом з Hanthawaddy Press видав Палійський канон.
З 1988 року – Махідолським університетом в Тайланді Палійський канон вийшов в цифровій версії. На CD – диску були випущені повністю томи Палійського канону з додатковими сімдесятьма сакральними текстами. Російськомовні варіанти перекладів з’явилися в ХІХ столітті. У 1899 році М. Герасимов опублікував російський переклад Сутти-пітаки. У 1960 році Топоровим та Реріхом опубліковано Дхаммападу, що входила в главу Кхуддаки-нікаї Сутти-пітаки. Дхаммападу стали використовувати буддисти — шрі-ланкійці, бірманці, тайці. У Дхаммападу увійшли афоризми (крилаті висловлювання) Будди.
Пегас
