З появою книгодрукування назву Талмуд замінили на Гемара (з арамейської мови означає – сповнення). Талмуд як слово вживалося найчастіше, на відміну від Мішни та Гемари. З першого тисячоліття до нашої ери Палестина та середня Месопотамія виконують роль центрів єврейської культури. Створювалися рабіністичні школи в провінції Галілея, в місті Тиверія, Сепфоріс, Кесарія.
Ними продовжувалася традиція (ще за часів другого храму фарисеї виступали її носіями). Потрібно відмітити, що в період Вавилонського полону існували чоловічі духовно навчальні заклади, один із таких в місті Нехардеї. Але найбільш поштовх зумовлений появою на світовій арені вчителя юдейського закону рав Абби Аріха. В результаті загибелі міста, рабіінстичну школу перенесли в інше місто- Пумбедіт. Поступово формується другий центр рабіністичної науки в місті сура.
Палестинська та месопотамська рабіністична школа перебували паралельно, конкурували між собою, обмінювалися взаємними думками. Внаслідок діяльності було складено два масштабні за розміром коментарі до Мішни: Палестинський або як його ще називали «Єрусалимський» та Вавилонський Талмуд. Єрусалимський вдалося закінчити в середині IV століття, а Вавилонський – з середини VІІ століття нашої ери (пов’язаний з арабськими завоюваннями).
Мова написання Талмуду – іврит. У текстах арамейських діалектів помітні такі: галілейський, арамейський (за звичай йдеться про Єрусалимський Талмуд), юдейський, вавилонський, арамейський (використовуються у Вавилонському Талмуді). Тому арамейська мова є більш близькою для тих, хто створював Талмуд; до розмовної форми діалекту.
За основною структурою Талмуд співвідноситься з Мішною. Вавилонським Талмудом охоплені седери Мішни, проте в їхніх межах включені ним не усі з трактатів. Єрусалимський – обмежується пятьма седерами з вхідними трактатами, на які не було складено вавилонську Гемару. У ньому ми бачимо перелік розділів наступних трактатів: зраїм (стосується сільськогосподарських циклів). Вавилонським Талмудом в седері Зраїмі «посіви» охоплюється трактат Брахот, тоді ж як Єрусалимським – одинадцять.
Ось назви трактатів: Брахот, Пеа, Дмай, Кілаїм, Швііт, Трумот, Маасрот, маасер шені, Хала, Орла, Біккурім. Другим трактатом Талмуду є Моед (у перекладі з івриту – призначений час) здійснюється опис єврейських релігійних свята: Шаббат, Ерувін, Псахім, Шкалім, Йома, Сукка, Бейца, Рош-ха-Шана та інших. Третім по рахунку трактатом вважаються «Жінки»(Нашім) – приписи щодо укладення та розірвання шлюбу: трактати Євамот, Ктуббот, Недарім, Назір, Сота, Гіттін, Кіддушін.
Четвертим трактатом слугує Незікін – стосується дискусій матеріальної власності та принципу суднобудівництва.: Бава Кама, Бава Меція, Бава Батра, Маккот, Швуот, Авода Зара, Хорайот, Сандехрін. Зрештою пятий трактат Кодашім – усе що стосується храмового богослужіння, багате джерело свідчень щодо культу Другого храму: Зевахім, Механот, Хуллін, Бехорот, Арахін, Трумот, Крітот, Меіла, Тамід.
Нарешті шостий трактат Тохорот – містить питання ритуальної чистоти. Про неї мова йде в дванадцяти трактатах Мішни та у Вавилонському та Єрусалимському Талмудах, особливо в трактаті під назвою «Нідда». Біля чотирнадцяти текстів, котрі створила Вавилонська рабіністична школа отримали назву «малі трактати». Хоч вони не співвідносяться з трактатами Мішни і будь-якими розділами Талмуду, проте мають галахічний авторитет.
Пегас
