Як відомо з біблійної історії основним центром храмового богослужіння залишалося місто Єрусалим. У перекладі з івриту «місто миру». З цим містом пов’язується багаторічна історія усієї Юдеї та її народу.

Єрусалим був навіть резиденцією юдейського царя Давида, потім його сина – Соломона, а після нього – Ровоама. Існував поділ Ізраїльського Царства: північне зі столицею – Самарія, і південне – Єрусалим. Згадуються незворотні події: Боговідступництво, аморальна поведінка царів, що в результаті викликано страшним гнівом Бога на них і Його попущення – нашестя ворогів – ассирійців та вавилонян.

Стіна плачу

Самарія впала під облогою Ассирії через аморальне падіння царя Північного Царства, але цар Єзекія виявився мудрішим із божественною допомогою зумів зберегти Єрусалим від ассирійської навали. Через насміхання царя Ассирії над Істинним Богом Ізраїля  , 185 000 війська ввечері було знищено Ангелом Господнім. Пророк Ісая сказав, що ассирійський цар повернеться назад і буде вбитий в Ніневії.

Після смерті благочестивого царя Єзекії царство перейшло до іншого. В часи правління юдейського царя Іосії жив пророк Єремія, він відкрив слова Одкровення Божого, щоб цар і народ змінили спосіб життя і відвернулися від ідолів. Одягнувши на шию ярмо, Єремія постав перед царем щоб завдяки цьому знаку Божому вказати на те, що дійсно очікує його. Зі смертю Іосії  правління перейшло до царя Седекії. Пророк Божий намагався і йому відкрити очі, але людські амбіції брали гору. Седекія не послухав пророка, а той говорив про наближення війська халдейського (мається на увазі Вавилон).

Відхід від Бога і матеріальна жага, ідолопоклонство затьмарили усіх, крім тих одиниць, які були вірні Творцю. Єрусалим потрапив в облогу вавилонського царя Навуходоносора, вавилонське військо пограбувало цінні речі з Єрусалимського храму, повністю зруйнувавши його, царя Седекію осліпили і разом з юдейським народом забрали у сімдесятирічний Вавилонський полон. При перському царі Кірі юдеям було надано привілеї і виявлено лояльність. У часи правління царя Артаксеркса  юдеї повернулися до релігійного життя, відбудували Єрусалимський храм.

З приходом Римської імперії ситуація змінилася не на користь юдейського народу, звісно багатіло за їхній рахунок юдейське духовенство, існували дві протилежні партії – фарисеї і садукеї. Із принесеним вченням Ісуса Христа настрої змінювалися, духовний авторитеті соціальний статус  почав поступово занепадати. Духовних осіб нічого не цікавило крім власного збагачення, накладання законів на людей і їхнього невиконання.

Ми спостерігаємо відхід юдеїв від Закону Божого, служіння власним амбіціям, задоволенням та користолюбством. Від усього цього застерігав своєю наукою Ісус Христос. Боговідступництво стало причиною падіння найбільшої святині – Єрусалимського храму і подальшої долі міста. Як пророк Єремія  Ісус Христос передбачає цілковите зруйнування Єрусалиму.

Після розп’яття, смерті, воскресіння та вознесіння Ісуса Христа, Єрусалим було взято військом римського імператора Тита Веспасіана у 70 році нашої ери.  Від Єрусалиму не залишилося каменя на камені, лише одна стіна.

Це страшна сторінка в історії юдейського народу, яку насправді важко описати. Власне це є трагедія юдеїв, які залишилися без  найбільшої святині їхнього життя.

Місце біля якого звершують свої молитви юдеї, араби називають «Стіною плачу». Вона хоче нагадати момент духовного піднесення і морального падіння  Ізраїля, його процвітання та остаточного занепаду.

Пегас