Щодо таїнств в католицизмі слід зауважити і той факт, що вони були визнанні і затверджені Ліонським собором у 1274 році.

Так як в православ’ї, Таїнство Покаяння або ж як ще інакше його називають Таїнство Примирення, Сповіді відноситься до семи таїнств Католицької Церкви, через яке віруючий звільняється від  гріхів, які були вчинені після Хрещення, примиряючись з християнським співтовариством.

Таїнство Покаяння в Католицькій Церкві

Визначені також умови перед Таїнством Покаяння:

  • іспит на совісті людини,
  • каяття людиною у власних гріхах,
  • постанова виправлення самої людини;
  • щирість сповіді;
  • винагорода для Бога і ближнього.

Варто також зауважити, до Таїнства Покаяння не хрещенні,  а також ті, що перебувають у шлюбі проте  не були вінчані, не мають права приймати безпосередню участь у ньому. Для цього й існує Кодекс канонів церкви.

До того ж велику увагу приділяють думки отців Західної Церкви стосовно самого покаяння як таїнства. Так наприклад святий Амвросій Медіоланський стверджує:  «якби не було  покаяння, то усі б відкладали до старості благодать хрещення. Бо краще мати, що шити, ніж не мати в що одягнутися; і як одного разу пришите оновлюється, так частіше шите розшивається… Але благість Божа тим більше повинна спонукати до покаяння… Ніщо так не боляче для грішника, як згадувати, звідки було падіння: бо від прекрасного пізнання, тобто пізнання Бога, відволік думку свою до тілесного та земного» (Святитель Амвросій Медіоланський. Покаяння).

Святий Климент Римський говорить: «Отже, в чому ми згрішили з будь-яких  наклепів  ворога, ми повинні просити прощення… І краще людині визнати свої гріхи, ніж своє серце робити жорстоким». Святий Тертуліан відмічає, що людині «необхідно, щоби покаяння приносилося не тільки в совісті, але виконувалося також через деяку дію. Ця дія, частіше висловлена та позначена грецьким словом, є публічною сповіддю, в якій ми сповідуємо Богу свої гріхи, – сповідуємо не тому, що Він знає їх, але оскільки сповіданням приготовляється прощення, з сповіданням народжується покаяння, а покаянням Бог умилостивлений… не уникати її та не відкладати на останній день ».

В католицькій церкві також помітні елементи ще тогочасної римського права, адже сповідь є таким собі затвердженою  юридичною угодою між священиком та віруючим. Практика римської юриспунденції в Східній церкві відсутня, так як Таїнство Сповіді в православ’ї робиться з щирих мотивів.

Пегас