Станіслав Оріховський – відомий український  гуманіст періоду ХVІ століття,  яскравий представник історії  філософської думки в Україні, суспільно- політичний ідеолог, який вплинув на західноєвропейську філософську думку, обґрунтування ідей якого були сприйняті мислителями Нового часу.

Дата народження Станіслава Оріховського – Роксолана: 1513 рік. Уродженець села Оріховці, що входило в Перемишлянську округу.  Його батько походив зі шляхетного роду, а матір – дочка православного священика.  Навчався у школі міста Перемишль. Згодом вступив на навчання у Краківський, Віденський, Віттенберзький, а потім Падуанський та Болонський університет.  Вдосконалення знань отримав у містах – Венеція, Лейпциг, Рим.  Станіслав мав кілька вчителів: австрійського гуманіста, професора університету у Відні Брасікапа,  риторика Амадея у Болоньї, Падуї, Римі; філософа Бонпадиффера у Болоньї, німецького гуманіста Меланхтона та реформатора Мартіна Лютера, доктора теології у Віттенберзі, в якого до речі Оріховський проживав під час навчального періоду.

Знайомство із західноєвропейськими гуманістами та науковими діячами  ще більше розширили світогляд філософа  і його погляди на проблеми суспільно- політичного характеру.  З ними вели розмову такі представники  Західної Європи як Кранах старший, Ульріх фон Гуттен, Дюрер, із державних та церковних діячів – кардинал Коммедоні, Фарнезе. Сімнадцять років  молодий Оріховський провів за межами своєї батьківщини і невдовзі повернувся на рідну землю.

У місті Перемишль стає ініціатором гуманістичного руху.  Як видатний культурний діяч Відродження  свого часу, активно пропагує спадщину античної  філософії,  акцентує особливу увагу на творчості Гомера і закінчуючи римським мислителем Цицероном. Через підтримку тісних стосунків з представниками західноєвропейського гуманізму, які  назвали філософа «русинський Демосфен, сучасний Ціцерон». Станіслав насправді був поліглотом (володів багатьма мовами).

Написав чимало філософських праць, зокрема  у латиномовнову варіанті «Про турецьку загрозу»,  яку видав  краківець Гієронім Віктор з 1543 по 1544 року, серед них мають місце твори церковного характеру «Про целібат», «Відступництво Риму», «Напучення Польському королеві Сигізмунду Августу»,  а також викладена історія Польщі у так званих «Хроніках» (Аналах) і багато інших. Кожна із праць має свою історично-культурну цінність.  Оріховський закликав  до національної толерантності, а не ворожнечі.  Вважав себе людиною патріотичною, оскільки пишався тим, що відносився до українського народу, підкреслюючи своє русинське походження (в даному випадку українське). Вважав, що давньопольська мова є праслов’янською, яку дуже сильно цінував. Радив польському королеві захищати Русь, народ. Сам ставав у захист культурно-духовних традицій свого народу, його історичного минулого, про яке неодноразово згадував у написаних творах.

Основні ідеї ренесансного гуманіста і реформатора Оріховського утворили міцний фундамент для подальшого розвитку української  філософії, а праці набули широко поширення та зацікавлення в західноєвропейському суспільстві.  З 1805 – 1891 років – в Польщі відбувається  перевидання  творів, а 1972 року – видавництво листів Станіслава Оріховського.  Філософ і гуманіст Станіслав Оріховський помирає 1566 року в місті Перемишль.

Богдан Пегас