Михайло Коцюбинський – представник класичної літератури  ХІХ століття, уродженець подільської землі. Народився  восени 1864 року  у місті Вінниця.  Батько майбутнього письменника  був дрібним урядовцем. Дитячі та юнацькі роки Михайла проходили як у місті так і у селах Вінниччини, усе це залежало від переведення по службі його батька.  Матір – Глікерія Максимівна  займалася добрим вихованням сина, вкладаючи не тільки моральні якості, але й духовність.

З 1875 по 1876 роки навчався у Барській школі, здобувши початкову освіту, а з 1876 по 1880 – в духовному училищі міста Шаргород. Дванадцятирічний Михайло  виявив симпатію до шістнадцятирічної дівчини,  для привернення  її уваги намагався показати, що є знаменитим. Читаючи  багато творів Шевченка, Вовчка, зрозумів лише одне – необхідно спробувати вибрати шлях письменника. У ранній період Коцюбинський захоплюється поезією, працює над перекладами, нарисами,  проте найбільше зацікавила художня проза.

У місті Львів встановив зв’язки з Іваном Франком, а також знайшов місцевих видавців. Так розпочалося співробітництво  з видавництвом західної України.

У 1891 році – приїздить в Лопатинці (невеличке селище на Вінниччині),стає домашнім вчителем в одного місцевого службовця, глибоко вивчає село,  мову, народну культуру,  серйозно приступає до літературної діяльності.  Одне за одним виходить оповідання: «Харитя», «Ялинка», «П’ятизлотник»; потім повість  під назвою «Про віру», казка у віршах «Завидющий брат» . Літературна громадськість звернула особливу увагу на його твори.

У 90 – х роках формується молода українська інтелігенція, а точніше їхня організація «Братство тарасівців»,  яким безпосередньо підтримував зв’язок Михайло Коцюбинський.  Ліберально- просвітительська діяльність втілюється у казці «Хо», датованій 1894 роком.  Проходив урядову службу в Молдові, а потім в Криму. Пише низку творів, з 1895 – 1904 роки. У 1901 році вийшов твір Коцюбинського «Дорогою ціною».

П’ять років праці віддав  службі філоксерної комісії, по її залишенню  і безрезультатних спроб  працездатності у місті Чернігів, відправляється в Житомир, займаючи кілька посад в місцевій редакційній газеті  «Волинь», редагуючи розділ «Хроніка». Друкує чимало статей у рубриці «Світло та тіні російського життя». На наступний рік переїздить в Чернігів.

Тут займає посаду в земстві. В оповіданні «Лялечка» прослідковується автор як майстер використовує психологічний  аналіз. Увага, зосереджена на психологічні колізії – визначальна риса  у творчості письменника.  Справжньою новаторською темою української літератури  стала новела «Цвіт яблуні». З 1905 – 1907 року вийшло оповідання «Fata morgana», а продовження його другої частини та публікація  відбулося у 1910 році. Його рукою створюються новели з 1906 по  1908 роки. У 1911 році пише повість «Тіні забутих предків».

З 1911- 1912 року – зустрічався з Максимом Горьким на острові Капрі, жив у Горького, ним був написаний твір «Коні не винні». Останніми у 1912 році  творами Коцюбинського вважаються – художній нарис «Хвала життю», «На острові».

«Хвавла життю» – пафос життя над смертю. Лейтмотив «На острові» – ідея  про вічність людського буття. Коцюбинський відвідав екзотичні місця – Крим, Бессарабія, Гуцульщина, Італія, описує незвичайність їхньої природи. Досить прекрасно знав природничі науки. З допомогою  наукової літератури та власних спостережень  здійснював проникнення в природні таємниці. Глибоко, по – філософськи Коцюбинський сприймав світ, збагнув та відтворив людське життя в органічному зв’язку  зі світом. На думку художника,  письменника Коцюбинського,  природа і людина повинні злитись в єдине ціле.  Філософа і письменника Коцюбинського  поховали  на місцевому кладовищі міста Чернігів наприкінці квітня 1913 року.

Богдан Пегас