З 1875 по 1876 роки навчався у Барській школі, здобувши початкову освіту, а з 1876 по 1880 – в духовному училищі міста Шаргород. Дванадцятирічний Михайло виявив симпатію до шістнадцятирічної дівчини, для привернення її уваги намагався показати, що є знаменитим. Читаючи багато творів Шевченка, Вовчка, зрозумів лише одне – необхідно спробувати вибрати шлях письменника. У ранній період Коцюбинський захоплюється поезією, працює над перекладами, нарисами, проте найбільше зацікавила художня проза.
У місті Львів встановив зв’язки з Іваном Франком, а також знайшов місцевих видавців. Так розпочалося співробітництво з видавництвом західної України.
У 1891 році – приїздить в Лопатинці (невеличке селище на Вінниччині),стає домашнім вчителем в одного місцевого службовця, глибоко вивчає село, мову, народну культуру, серйозно приступає до літературної діяльності. Одне за одним виходить оповідання: «Харитя», «Ялинка», «П’ятизлотник»; потім повість під назвою «Про віру», казка у віршах «Завидющий брат» . Літературна громадськість звернула особливу увагу на його твори.
У 90 – х роках формується молода українська інтелігенція, а точніше їхня організація «Братство тарасівців», яким безпосередньо підтримував зв’язок Михайло Коцюбинський. Ліберально- просвітительська діяльність втілюється у казці «Хо», датованій 1894 роком. Проходив урядову службу в Молдові, а потім в Криму. Пише низку творів, з 1895 – 1904 роки. У 1901 році вийшов твір Коцюбинського «Дорогою ціною».
П’ять років праці віддав службі філоксерної комісії, по її залишенню і безрезультатних спроб працездатності у місті Чернігів, відправляється в Житомир, займаючи кілька посад в місцевій редакційній газеті «Волинь», редагуючи розділ «Хроніка». Друкує чимало статей у рубриці «Світло та тіні російського життя». На наступний рік переїздить в Чернігів.
Тут займає посаду в земстві. В оповіданні «Лялечка» прослідковується автор як майстер використовує психологічний аналіз. Увага, зосереджена на психологічні колізії – визначальна риса у творчості письменника. Справжньою новаторською темою української літератури стала новела «Цвіт яблуні». З 1905 – 1907 року вийшло оповідання «Fata morgana», а продовження його другої частини та публікація відбулося у 1910 році. Його рукою створюються новели з 1906 по 1908 роки. У 1911 році пише повість «Тіні забутих предків».
З 1911- 1912 року – зустрічався з Максимом Горьким на острові Капрі, жив у Горького, ним був написаний твір «Коні не винні». Останніми у 1912 році творами Коцюбинського вважаються – художній нарис «Хвала життю», «На острові».
«Хвавла життю» — пафос життя над смертю. Лейтмотив «На острові» — ідея про вічність людського буття. Коцюбинський відвідав екзотичні місця – Крим, Бессарабія, Гуцульщина, Італія, описує незвичайність їхньої природи. Досить прекрасно знав природничі науки. З допомогою наукової літератури та власних спостережень здійснював проникнення в природні таємниці. Глибоко, по – філософськи Коцюбинський сприймав світ, збагнув та відтворив людське життя в органічному зв’язку зі світом. На думку художника, письменника Коцюбинського, природа і людина повинні злитись в єдине ціле. Філософа і письменника Коцюбинського поховали на місцевому кладовищі міста Чернігів наприкінці квітня 1913 року.
Богдан Пегас
