Спиридон Тримифутський відноситься до лику святих православної церкви. Відомо, що Спиридон народився близько 270 року в кіпрському поселенні Аскія. З дитячих років почав випасати кози і вівці, наслідував старозавітних праведних людей — смиренного Давида, сердечного добротою Якова та гостинного з любов‘ю до гостей Авраама. Через добродійство та душевний відгук до нього почали приходили безхатченки, подорожні. Перші шукали в будинку для себе притулок, а інші — їжу та відпочинок.За любов до Бога і чинення добрих справ Спиридон був нагороджений дарами благодаті Святого Духа. до таких дарів відносились:: прозорливість, зцілення людей від невиліковних хворіб, вигнання бісів. У молодому віці він одружується з красивою по душі та мудрості дівчиною. В шлюбі в них народжується дівчинка Ірина, охрещена Спиридоном.
Життя подружньої пари тривало не довго, невдовзі помирає дружина Спиридона. Після її втрати чоловік не втрачає надії, не впадає у відчай, а надалі здійснює служить Богу і добрими справами по відношенню до тих, хто найбільше потребує допомоги.
В період правління імператора Констянтина Великого, а пізніше спадкоємця трону – Констанція, Спиридона призначають першим керуючим єпископом в місті Тримифунт (острів Кіпр). Завдяки активній молитовній діяльності святителя була подолана посуха, голод в кіпрському краї. Єпископ Спиридон поєднував у собі справедливу строгість до недостойних людей. За молитвами святителя було покарано хліботорговця, який немилосердно поступив з бідними людьми. І в такий спосіб було подолано голод та жебрацтво. Багато інших чудес створив святитель: водяний потік розступився так само як річка Йордан перед старозавітним суддею Ізраїля Ісусом Навином, надзвичайним чином під час богослужіння була наповнена лампада з недостатньою кількістю єлею у ній, у звершенні Літургії йому допомагав невидимий ангельський спів, Спиридоном був вилікуваний імператор Констанція, він воскресив грудну дитину язичниці, а потім і її саму, яка впала замертво побачивши чудо, повернув до життя відрубані вночі аріанами голови коней, які повинні були везти його на І Вселенський собор у місто Нікею.
Святитель бачив наскрізь людські гріхи, звертаючи особливу увагу на їх покаянні та виправлені. А тих, хто не дослухався до його слів чекала Божа кара.
У 325 році на Нікейському соборі захищав істинність православної доктрини від єресі олександрійського пресвітера Арія. Надзвичайним чином святитель підтвердив правдивість християнського віровчення про Святу Трійцю. Після свого прибуття на собор, взяв у руки глиняну цеглу (плінфу) і міцно стиснувши продемонстрував усім неабияке чудо: спочатку із неї вийшов вогонь в долоні залишилася глина , а знизу потекла чиста вода. Ним було проголошене наступне: оскільки плінфа є одною складається з трьох стихій, так само і у Святій Трійці зосереджуються Три Іпостасі – Отець, Син і Святий Дух, але це Божество є Єдиним.
Відповідно у такому вигляді зображена ікона святителя Спиридона Тримифунтського, на якій вказано, що святий тримає у долоні суху плінфу, з якої утворюються три стихії — вогонь, глина (земля), вода. На його голові шапка пастуха зі овечого руна, у руці він тримає посох з гілок фініка. Архієпископ Спиридон дійсно показував приклад добродійного та трудолюбивого спосіб життя іншим: випасав вівці, збирав врожай. Також піклувався про суворе дотримання церковного чину та збереження Священного Писання. Він викривав священиків, виявляючи суворість до того як вони не досить точно використовують євангельські слова та Богом натхненних книг. .
Архієпископ Спиридон став прикладом для своєї пастви, дбаючи не тільки про них, а про убогих. Отримав Боже Окровення про свою смерть.
Відійшов до Бога під час своєї молитви у 348 році. Похований у храмі, побудованому в честь шанування святих апостолів у Тримифунті. З середини VІІ століття його мощі було урочисто перенесено в Константинополь, тоді ж як у 1453 році — на острів Корфа, розташованому в Іонічному морі. У невеликому головному містечку Керкіра і по сьогодні перебувають святі мощі архієпископа Спиридона Тримифунтського.
Його мощі зберігаються у срібному ковчезі, їх відкривають двічі на день для того, щоб віруючі змогли підійти подивитись, помолитись. Якимось невідомим чином видно зношене взуття святого, жителі говорять, що нібито Спиридон йде до інших творити добрі справи.
Через те раз на рік в срібній раці змінюють його взуття, а зношене розрізають і роздають віруючим. На честь пам‘яті святого Спиридона на цьому острові звершується урочисте святкування, будують храми з його іменем. За встановленою православною традицією пам’ять Спиридона Тримифунтського вшановується 12 грудня за юліанським календарним стилем.
Богдан Стрикалюк
