- Апологетика раннього християнства. Юстим Мученик.
- Філософська спадщина Климента Олександрійського.
- Богословська мудрість Орігена.
Апологетика Раннього Християнства. Юстин Мученик
З 50 по 100 роки було дуже негативне ставлення раннього християнства до грецької та римської релігій. Цей період у ранньому християнстві називають періодом мучеництва. Раннє християнство асоціювалися з різними сексуальними культами, поїданням дітей тощо. В очах багатьох римлян і греків раннє християнство не вважалось чимось розумним, інтелектуальним.
Апологети (захисники) – ті, хто захищає свою релігію.
Апологетика – це напрям релігійної думки, який тяжіє до захисту свого віровчення.
В першій половині 2 століття встановилась більш компромісна ситуація в ранньому християнстві. Почалося зацікавлення класичною античною філософією з боку ранніх християн (Читайте: «Антична Філософія»). Піднімались питання такого типу: Чи суперечать вчення Платона (Читайте: «Вчення Платона про Ейдоси») вченню християнства? Платон був значно популярнішим ніж Арістотель (Читайте: «Арістотель»).
Першою людиною, що поєднувала античну філософію і раннє християнство був Юстин Мученик (Юстин Філософ), що народився в кінці 1 століття і був страчений у 166 році. Більшість його праць написана в середині 2 століття. Одна з них: «Діалог з Трифоном-іудеєм». Метою Юстима було навернення язичників у християнство. У наведеній праці є 3 персонажі: християнин, іудей та язичник. Юстим намагається довести, що християнство – теж розумне, і може відповісти на культурні заклики освіченого грека.
Серед християнських апологетів Юстин Мученик одним із перших проголошує грецьких філософів (Дивіться розділ «Постаті») учнями біблійних пророків. Однак першим таку теорію запропонував Арістобул Олександрійський (1 ст. до н.е.), що був вчителем Філона Олександрійського (кін. 1 ст. до н.е. – 1 ст. н.е.), який озвучив цю ідею, яку пізніше запозичило раннє християнство.
Філософська спадщина Климента Олександрійського
Климент Олександрійський народився 150р. помер 215р. Жив в Олександрії, лише в кінці життя зазнав гонінь. Климент був учнем Пантена, який заснував у Олександрії школу оглашенних (нехрещені християни, які навчались основам віри). Після Пантена цю школу Очолив Климент, який починає писати на захист християнства. Климент Олександрійський написав чимало праць. Найбільш важливими з них є «Стромати» та «Філософомени». В «Строматах» він намагається описати ранньо християнські течії. У «Філософоменах» Климент розвиває вчення про логос, який виконує 3 функції:
- Логос — задум Божого творіння, тобто Ісус – син Божий, через якого все твориться.
- Логос – мудрість, людське пізнання.
- Логос – це шлях до спасіння людини.
Климент вважає: Християнство – раціональний вибір людини, тобто воно може бути доведено логічними аргументами. Християнство – розумне. Все чому вчить християнство може пізнаватись розумом. Однак варто відзначити, що далеко не всі спроможні на пізнання християнських істин, адже навіть Ісус зробив певний вибір – обрав апостолів, як свої послідовників. Насправді святе письмо треба розуміти, як сукупність алегорій та символів.
Климент вводить в раннє християнство ідею зв’язку між етичним рівнем людини та її пізнавальними можливостями. Вчинки людини можуть допомогти пізнати їй істини християнства.
Климент Олександрійський вважає, що греки вкрали мудрість євреїв. За своєю природою вся мудрість – біблійна.
Богословська мудрість Орігена
Оріген (185-254рр.) – учень Климента Олександрійського, написав дуже багато праць. Автори раннього християнства вважали, що він написав 3000 книг, більшість яких не збереглись. Після нього з’явився окремий філософський напрямок – орігенізм.
Перу Орігена належить праця «Гекзахе» — ранньо християнська спроба перекладу Біблії грецькою, що включала Септуагінту, єврейську білію, коментарі Орігена… Ця праця не збереглась, бо була виконана на пергаменті і мала великий обсяг. (Читайте: «Дослідження Біблії»).
Ще одна праця Орігена – «Про начала» — один з перших систематизованих викладів віровчення християнства. Оріген обґрунтовував ідею апокатастасису – всеспасіння, тому що все має божественне начало. Тобто все повернеться до Бога і людина не може вічно горіти в пеклі. Оріген починає обґрунтовувати тринітарне богослів’я – божественність святого духа і сина Божого. Призначення сина Божого, логосу, Ісуса Христа – пізнання Бога-отця. Це ідея про пізнання світом самого себе. Логос (Христос) – смисл творення світу і кінцеве його призначення. Христос асоціюється з мудрістю.
У Орігена синтез античної філософії та раннього християнства досягає апогею. Сприйняття буквального значення Біблії – неприпустима річ, і люди, що не шукають символічного – не розуміють Біблію, але у будь-якому випадку людина прилучається до духовних знань. У цьому помітно витоки християнської герменевтики.
Герменевтика – теорія витлумачення та інтерпретації.
Климента та Орігена в сукупності називають представниками і провідниками так званої Олександрійської школи.
Як висновок можна відзначити, що в цілому Олександрійська школа зробила багато для синтезу античної філософії та раннього християнства:
- Олександрійська школа легалізувала античну філософію.
- Представники Олександрійської школи висунули ідею логосу, як всеосяжного розуму.
- Климент та Оріген розглядали святе письмо, як сукупність «тілесних та духовних смислів».
- В цілому, Олександрійська школа – перша в християнській теології і філософії середньовіччя.
В християнстві теологія та філософія майже не розмежовувались і часто були синонімами. Питання лише в тому, що складає зміст певної філософії і певної теології. Починаючи з Юстина Філософа, апологети раннього християнства використовують саме термін філософія, як ідеал божественної мудрості. І в текстах Біблії грецькою мовою згадується божественна мудрість як «софія».
