Час народження Солона відносять до 640 року до нашої ери. Місцем народження є місто Афіни. Батька Солона звали Ексекестидом. Античними авторами Діодором Сицилійським, Діогеном Лаертським була допущена помилка місця народження Солона – Саламін. В тім, дивлячись що походження Солона не було низького, а доволі високого статусу, не можна ствердно говорити про бідність, оскільки рід Кодридів був знатним.
Проте пізніше відбудеться упадок царської династії Кодрідів. Це змушує Солона вдатися до морської торгівельної справи. Подорожі Солона дали можливість ознайомлення зі звичаєвим приписним і моральним правом в інших державах. Дослідниками піддається сумніву факт про торгівельну діяльність. Громадяни знали Солона як афінського поета, не більш того. Політичний напрям його віршів мав би привернути уваги ті, що слухають. Солон докоряв за становище полісу, висуваючи ідею евномії. З початком VI століття Афіни – найбільший в Греції, перший в Елладі грецький поліс.
Поліс займав майже всю Аттику. В афінський поліс увійшло тільки декілька міст: Елевсін, Марафон, Браврон. У громадянському населенні діяв родоплемінний принцип. Здійснювався територіальний поділ: з філи на тритії, з тритії на навкрарію. Навкрарії становили менше територіальну одиницю.
Архаїчний афінський поліс складався з колегії дев’ятьох архонтів, що очолювали державу наприкінці VII століття до нашої ери. Архонти мали розрізнені функції (епонім, басілєй, полемарх, фесмофети). Найважливіша роль відводилася для Ради Ареопагу, в яку були введені архонти. Звідси контролювалося суспільно-полісне життя. Афінське суспільство стало залежним від аристократії. Все більше зростало невдоволення серед місцевих жителів, усе дійшло до громадянських сутичок.
Потрібна була нова людина, розумний державний політичний діяч. Ним став талановитий і мудрий Солон. Своєю елегією «Саламін» піднімав занепалий дух афінян. Повного успіху добився завдяки експедиції на Саламін. Солоном очолено афінське військо. Потім його вибрали як архонта-полемарха. Близько 600 року до нашої ери — Солон відправляється в експедицію в Саламін. З цього періоду розпочинається вперше Священна війна, в якій прийняв участь. Як стверджує дослідник Форрест, причиною таких війн ставали грецькі поліси. Саме між ними точилися війни. І як не дивно це звучатиме, тривали такі війни десять років. Війни завжди ставали результатом руйнування інших держав (як випадок із Крисами, якими було захоплено Дельфи).
Ініціатором війни з Крисами став ніхто інший як Солон. Відношення афінців та дельфійців були дружелюбними, інститут жерців виявляв безпосередню підтримку Солону. З 594 року – звільнення Алкмеонідів. У цьому ж році Солона обирають архонтом – еконімом, тим самим надаючи надзвичайних повноважень.
За свідченням Плутараха, Солон був призначений як примиритель та законодавець, а от Арістотель вважав, що йому було довірено державу. Тому надзвичайними повноваженнями швидше за все є роль третейського судді, перед яким стояло складне питання розв’язання конфлікту між двома сторонами. Державна діяльність Солона починається введенням реформ. Першу він назвав сісахфія – відміна заборгованостей, заборгованого рабства.
Завдяки їй відчувалося полегшення соціальної напруги та покращення державно-економічного становища. Солон підтримував політикою проктеціонізму дві сфери діяльності: сільське господарство, виробництво ремісників. Ремісники мали великий привілей – поселення у місті. Вивезення зерна з міста Афіни заборонялося, схвалювалося вирощування олив, яке пізніше досягне значних успіхів і стане однією із квітучих галузей у сільському господарстві.
Також проведена грошова реформа: егінська монетна одиниця була замінена евбейською, а це давало можливість полегшення в самій торгівельній діяльності, сприяючи розвитку держави. За ними пішли соціальні реформи. У цьому питанні, громадянський колективний поліс було розділено на чотири розряди власності. Існував критерій: якого розміру становив річний дохід із вирахуваного з сільськогосподарських продуктів.
Фетам – бідній верстві населення не надавалися привілеї займатися державну посаду, тільки афіняни мали на це право. Фети могли приймати участь у народних зібраннях та суді присяжних. Солон дійшов до утвердження державного органу як альтернативи Ареопагу – Ради Чотирьохсот. Але розподільчих функцій між сотнями членів не було. На думку Плутарха, цим органом йшла підготовка та обміркування проектів постанов народних зібрань, усе це контролювалося Ареопагом, здійснювався нагляд, охоронялися закони.
Стараннями законодавця створюються закони, які стосуються заповіту: у кого дітей взагалі не має мав повне право відмовитися від статку на користь інших. Це можна вважати одним із проривів Солона, який вперше вводить інститут заповітів. Звід закону написаний на кирбі (дерев’яній дошці) та виставлений публічно. Такі реформи заслуговували на успіх подальшого розвитку Афінської держави, проте вже пізніше призведе до невдоволень.
Невдоволення викликано зі сторони аристократів, яким врізали права, а також і народу, який не бачив радикальності реформ. Негативним моментом стало нашіптування Солону про продовження реформ, але в тиранічний спосіб. Солону такі ідеї не дуже подобалися, оскільки знав чим можуть закінчитися подібні витівки. Тому тиранія не є альтернативою для нього. Солон вчиняє по-іншому: відходить від державних справ, відправляючись у подорож. Ним були відвідані такі країни як Єгипет, Кіпр, Лідія.
З ним спілкуються єгипетські жерці, налагоджує дружні відносини кіпрський цар Сол Філокіпр. Піддається сумніву ще одна зустріч, на цей раз з сардським правителем Крьозом. Повернення до Афін відбулося 583 року до нашої ери. Законів Солона відмінити ніхто не зміг, поступово діяли. Декілька десятиліть тривали громадянські розчарування. Намагання архонта Дамасія стати тираном закінчилися для нього безуспішно. Згідно Плутарха, Солон припинив політичну діяльність. Противагою Солону став брат Пісістрат, противник його реформ, учасник Саламінської війни, що здобув славу.
З 560 року до нашої ери – захоплення Акрополя і встановлення тиранії Пісістратом. Спроби Солона протидіяти тиранії виявилися безрезультатними, оскільки Пісістрата підтримувала більшість у народі. Намагаючись переконати народ, що такий шлях не є вихідним для держави, не добився бажаного.
Державний і політичний муж Солон помер 560 року до нашої ери в Афінах і був похований в Кераміці.
Пегас
