Передумовою скликання Собору постав той факт гострих відносин римського престолу та патріарха Ігнатія, який внаслідок державного перевороту і зміщення патріарха Фотія у 867 році зайняв Константинопольський престол. Після собору 869-870 років між папою Андріаном ІІ та Ігнатієм виник конфлікт на Балканах.
Погрози папи до Ігнатія не були приведені в дію у зв’язку із раптовою смертю у 872 році. Наступник Андріана папа Іоанн VІІІ хоч і був лояльним до Східної церкви, проте тримав таку ж позицію як і його попередник. Відносини між римським престолом та патріархом Ігнатієм не привели до позитивних змін.
У 877 році від папи до Константинополя були відправлені легати – єпископ Павло та Євгеній, щоб хоча б якось вплинути на патріарха, натомість отримали звістку про Ігнатія та повернення Фотія на престол після смерті попереднього. Папа Іоанн направив вслід за легатами кардинала Петра, даючи йому особливе доручення – communitorium. Папою надсилаються дружні листи, адресовані до патріарха Фотія,візантійського імператора, ієрархів церков Сходу. Також виникла необхідність скликання собору для того, щоб ліквідувати дії двох попередніх пап та встановити єдність Сходу та Заходу.
Відкриття собору в храмі Святої Софії відбулося у листопаді 879 року. Чисельність зібраних делегатів Софійського собору в місті Константинополь сягала 380 осіб. Кардинал Петро , виступаючи на соборі пояснив, що посланий папою заради встановлення миру та єдності, адже про противників Фотія йому давно відомо. З рук папи через кардинала Фотію були подаровані стихар, фелон та інші. Закликаючи до порозуміння, папа звертається до ігнатіан аби ті проявили покірність Фотію, щоб об’єднатися з Церквою, пригрожуючи їм. Інтуїтивніше було сприйняте повідомлення про невизнання собору 869-870 року. До того ж вказано про неможливість внесення змін до Символа віри з додатком «від Отця і Сина».
Софійський собор ввів перше церковне правило: якщо клірик Римської церкви відлучений від церковного спілкування, то він не може бути прийнятий Фотієм і навпаки. Висловлення радості переповнювало увесь Собор, оскільки у такий спосіб досягнуто однодумності та єдності церков.
Противники Фотія продовжували корисну справу. Так Митрофан Смирнський, Стіліан Неокесарійський розкритикували і осудили папу римського Іоанна, що той перебуває у дружніх відносинах з Фотієм. Першим примирився з ним Митрофан, а пізніше й Стіліан. Збереглися на Заході важливі документи Софійського собору, який проходив з 879 по 880 рік. В першу чергу це ватиканський рукопис, мюнхенські рукописи, канонічний збірник кінця XІ століття, авторство якого приписують кардиналу Деусдедіту. Для Східної Церкви Софійський собор грає вирішальну роль у встановлені миру та єдності між Західною та Східною церквою.
Із розвитком ідеї єдинодержавності папи, римо-католицькою церквою усе робилося для того, щоб уніфікувати Софійський собор. Так у XVІІ столітті Алляцій стверджував, що такого собору взагалі не існувало. До того ж західними істориками заперечується, що папа та легати могли спокійно осудити «Сходження Святого Духа від Отця і Сина».
Існували і інші твердження, що нібито папа Іоанн VІІІ був противником Софійського собору, а 881 року виголосив анафему на патріарха Фотія. Але в «Містагогії» патріарха Фотія чітко вказується і спростовується той факт, що папа римський Іоанн не тільки прийняв, а й підтвердив своє мудре рішення на соборі «устами та підписом священних рук».
Богдан Стрикалюк
