Історія релігій, Католицизм, Православ'я        27 Вересня 2018        89         Прокоментуй!

П’ятий Константинопольський собор (IX Вселенський собор )

Внаслідок  Ліонського  собору  (1274 р.) через  унію   відбулося  формальне  об’єднання  Римо-католицької церкви  з православною.   Однак  не  усім  візантійцям   була  до вподоби  унія.  Вже  в  XIV столітті   у візантійському  суспільстві  виникають   протистояння  між тими, хто  підтримав  унію або  був проти неї.   Швидкого розмаху  в середовищі  ортодоксів   набули  ісихастські  диспути.    так і суперечки  точилися навколо  питань  теологічного характеру:  природа Божественного  світла,  достовірність  духовного досвіду (як переживають  Світло  подвижники  благочестя).

Авторитетною і впливовою фігурою  того  часу  подібного роду  дискусій, апологетом  вчення нествореного  Божественного  світла  залишається  чернець Святої  гори, солунський архієпископ  Григорій Палама. У  1331 році – усамітнюється   на  Святій горі Афон, а точніше в скиті  преподобного Сави, недалеко  від Лаври святого  Афанасія. У  1333 році – призначений  ігуменом  Есфігменського монастиря, розташованого  на північ  від Афону.

До Константинополя  прибув  Варлаам  Калабрійський, а потім  відправившись  на Афон,  побачив  за яким  монастирським  уставом  живуть  ісихасти.  Використавши  богословське  вчення  щодо недосяжності  Божої істоти, Варлаам  звинувачує  вчення   ченців – ісихастів єретичним.   Вступаючи  в дискусію  з ісихастами,  робить спроби доведення  створеності  Фаворського світла,  висміюючи    ті практики до яких  вони  самі  вдаються,  наприклад  молитовні прийоми,  духовне  просвітлення.  На противагу  Калабрійському  із захистом  вчення  про  «нестворене»  фаворське   світло виступив  Григорій  Палама.

У  богословській  праці «Тріади в захист святих ісихастів» та  філософському  трактаті «Оновлення»  ним  були  викладені   доведення.  Викликом  на  звинувачення  Варлаама  Каламбрійського  став  написаний  у  1340  році   ісихастами  та Григорієм  Паламою  «Святогірський Томос».  Досить  серйозний  диспут  між  Григорієм  Паламою та Варлаамом  відбувся   у Святій  Софії  щодо  природи  фаворського  світла.  І  вже  в травні  1341 року   Константинопольським  Собором  було  прийнято  вчення  про фаворське  світло  святителя  Григорія  Палами, за  яким  Бог  є  недосяжним  у власній  сутності ,  виявляє себе  в енергіях  –  Фаворському  Світлі,  які  звернені  до  світу  і доступно  сприйняті   людиною   як не створені.

Після  осудження  вчення  Варлаама  Калабрійського  і визнання  його  єретичним та віддання  анафемі,   дискусії  прихильників  Палами  та противників  не  припинялися.  Противниками  Палами   стали  болгарський  чернець Акіндін,  філософ Нікіфор, патріарх Іоанн  XІV , Андронік  ІІІ Палеолог.  Київський  митрополит  Феогност,  ретельно дослідивши  прийняте  рішення  Собору  1341 року  щодо  вчення  «не створеного» світла,  не погоджувався ,  через  це  писав  листи, адресовані   особисто  патріарху та єпископату.

Болгар  Акіндін, захищаючи  бачення  образів  та  ликів,  несправедливо  звинуватив  Паламу  та  ченців  в церковних  смутах.  Після  цього, не  звертаючи  уваги  на  написане  Паламою  спростування  по відношенню  до Акіндіна,  патріарх  відлучає  його  від церковного  спілкування,  арештовує  і відправляє  у в’язницю.  Перенісши трирічне  ув’язнення,  у 1347 році  був  звільнений  патріархом  Ісидором  і возведений  ним у сан  архієпископа.

28 травня  1351 року  стала  визначна  подія.  У  Влахернській церкві  зібрався  Собор, постановою  якого  винесено  справедливе  і  мудре рішення   –  визнання  вчення  архієпископа  Григорія  Палами  ортодоксальним. Антипаламіти  були  розчаровані  через  прийняття  соборного  рішення у  Влахерні, оскільки визнавали  Собор 1341 року. Заперечували  зв’язок  з  Варлаамом  адже  виступали проти  нього.  Вони стверджували, що даний собор  немає вселенського характеру,  відсутність  ієрархів  православної церкви,  за участі   підданих  імператору  єпископів  не  надає  права  носити  статус «вселенський».

П’ятим Константинопольським  собором  затверджено  богослов’я  ісихазму,  вчення Григорія  Палами  виявилося  таким, що не  йде врозріз  з  Священним Писанням,  а також  був осуджений філософ- ідеаліст  Варлаам  та  антипаламіти – ісихасти.

Рішення  П’ятого  Константинопольського  собору  прийняті  усіма  автокефальними (помісними) церквами.

Богдан  Стрикалюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Дмитрук Игорь о появлении и трансформации мистицизма

Рубрики
Ми у Facebook