Багато дослідників схиляються до думки, що школа була створена мудрецем Капілою. Він розробив чітку стародавню філософську систему, яку можна зустріти у творах Стародавньої Індії: в шруті, смріті та пуранах. Капілу вважають автором праці «Санкх’я — сутра». Оскільки вона мала невеликий обсяг, то Капіла написав більш детальну працю: «Санкх’я-пра-вачана-сутра». А тому філософію цією школи ще називають – санкх’яправачана. Цю систему ще називають атеїстичною санкх’єю, на відміну від йоги, яку вважають теїстичною.
Основою для такого розділення можне послужити твердження Капіли, який не визнає існування Бога, а тому припускає, що Його буття довести не можна. Вслід за мудрецем, його учень Асурі та послідовник учня Панчашикха написали декілька книг з метою чітко та детально викласти систему санкх’ї, але деякі їхні праці були втрачені, про зміст цих робіт нам нічого не відомо. Найдавнішою класичною працею школи, яка дійшла до нашого часу став твір Ішвара-Кріпни «Санкх’я-каріка».
А також відомі твори таких авторів як Гауда-пада «Санкх’я-каріка-бхаш’я», Вачаспаті «Татвакамуді» та Віджняна-бхікшу «Санкх’я-сара». Багато дослідників намагаються знайти чітке визначення такого терміну як «санкх’я», проте його походження покрито таємницею. На думку деяких індійських мислителів, поняття «санкх’я» походить від слова «число». Вона ставить собі за мету правильне пізнання реальності через перерахування основних об’єктів пізнання.
Але більш правдоподібно, це слово розтлумачують таким чином: слово «санкх’я» означає – досконале знання, а філософія, яка вміщає це знання, справедливо називається санкх’єю. Як і філософська система ньяя-вайшешики, санкх’я служить справі пізнання реальності з метою покладення кінця усім нещастям та стражданням.
Санкхя дає можливість людині пізнати саму себе. А її теорія пізнання є набагато досконалішою за теорії пізнання інших філософських систем, виняток становить лише одна система – веданта. Таким чином слово «санкх’я» потрібно розуміти як чисте метафізичне пізнання індивідуального «Я».
Якщо ньяяки та вайшешики допускають наявність первинних сутностей, таких як атоми, уми та душі, то санкх’я визнає первинні реальності існуючих — духа та матерію (пуруші та пракріті). Природою цих двох первинних реальностей та інших вироблених від них реальностей – завдання метафізики санкх’ї.
Богдан Стрикалюк
Магістр релігієзнавства
