Середньовічний  період характерний  виникненням та поступовим  розвитком  культурних освітніх  центрів – шкіл. Саме  її  вважають  спадкоємницею  античності, перед якою поставлено  мету – закладання основ для отримання  елементарних  знань. Зазвичай  ці школи   перебували у прямому  підпорядкуванні   католицької церкви.

Варто звернути  увагу на те, що особливі функції у вихованні суспільства покладалися на чернецтво.  Ірландськими,  англійськими,  італійськими ченцями здійснювалося викладання.  За  ініціативи  імператора  Карла Великого  були  відкриті  школи,  в  яких мали  право  навчатися  бідні та обездолені  діти. Освіта зосереджувалася в руках  кліриків. Якщо  це  був  сільський   хлопчик  з  бідної  сім’ї,  то його  виховував пастор, з міста – магістр, якого  призначав  єпископ.

Середньовічна освіта

Засвоювалося навчання з читання,  писання, Слова Божого.  Методи виховання  вчителя  по  відношенню до  учнів були суворі.  У ХІІ столітті  ситуація дещо змінилася: відбувалося   домінування  освіти.  Коли ж від  початку викладалася  граматика,  риторика  та діалектика,  то  пізніше –  мистецтво.  Сформували на базі схоластики  наступні чотири мистецтва.   Розпочався  виклад  музики, геометрії, арифметики, астрономії.

У  музиці  необхідно  знати  гармонію  та нотний  стан, адже  людина має нею  спрямовуватися. Геометрія з арифметикою  потрібна  для будівництва,  а астрономія  – для спостереження небесних тіл  і вивчення  церковного  календаря.  Поступовий розвиток  місцевих  шкіл з утворенням   міцного  підґрунтя   посприяв  формуванню університетів.  Римський  папа надав дозвіл   на  створення  такого   об’єднання як  університет. Мережа університетів  чітко прослідковується  по всій європейським містам: Соборні, Болоньї, Оксфорді,  які відповідають країнам Франції, Італії, Англії.   Нараховувалося  до  кінця  ХV століття таких  університетів  понад вісімдесят шість.

Університети були незалежними,  очолені ректором,  з  самостійним визначенням викладацького  складу.  При  університетах  середньовіччя  ненаявними були  в’язниці.  Після п’яти-семи  річного  навчання  вступали на  факультет богослов’я,  юриспруденції, медицини.  Для    здобуття  фаху  богослова  потрібно  було вчитися  дванадцять,  а  той  п’ятнадцять років.  Студент,  який закінчував тривіум  міг отримати  кваліфікацію бакалавра,   якщо квадривіум  – магістра. Бакалавр  витримував  екзамен, відстоюючи  свою  тематику. Для  того, щоб  отримати вищий кваліфікаційний рівень потрібно  орієнтуватися  у працях вчених  античності та християнства.  Усе  це відбувалося  в присутності  ректора університету та  єпископа.

Хто  витримував  подібне  випробування , той   проходив   обряд  ініціації і приносячи  присягу  автоматично  ставав  магістром.  Найвищою вважалася докторська ступінь, але її отримували не всі.  Присуджена ступінь одного університету визнавалася іншими. Викладачі могли вибрати довільно будь-який університет. Організованість університетів нагадувала цехи ремісників. Студенти – учні, бакалаври – підмайстри, магістри сімох вільних мистецтв та доктора тривіуму – уподібнювалися майстрам. Праця викладачів підтримувалася фінансово зі сторони католицької церкви. Викладали латинською мовою, не залежно від того, хто був учень за національністю.

Одягнений у мантію професор  читав лекції, а студенти мали право не записувати, а запам’ятовувати їх. Крім  лекційних занять існував інший тип – диспути, які могли тривати щонеділі.  На них обговорювалася якась важлива тематика, задавалися питання студентами в адресу викладача і дозволялося студентам виступати самостійно. Перемогу отримував той, хто зумів переконати.  Студентське життя проходило в гуртожитках – коледжах, при підтримці університету церквою та заможними людьми. А іншим, хто не встиг  облаштуватись в гуртожитку  доводилось  знімати самостійно житло для  самих себе.  Отже, виникла потреба в грамотних людях призводить до виникнення нових навчальних вищих закладів і стрімкого поширення у Західній Європі, а поява університетом – справжній прорив для тих, хто мав можливість отримання освіти, не залежно від соціального стану. Єдиними центрами науки стали університети, підтримувані християнською церквою.

Пегас