При читанні праці розмірковуєш над тим, а що власне бажав передати словами її автор, яке глибоке смисловий зміст передається нею. Філософська праця дає можливість замислитися над такими довічними речами: віра, любов, закон, мораль, що є невід’ємними елементами  буття суспільства. Суспільство ХХІ століття не до кінця оцінило визначальну роль К’єркегора  у світоглядній парадигмі історичного часу.

Адже тематику для написання фундаментальної праці обрав не випадково. По суті, тим самим хотів передати внутрішнє переживання людини, докори сумління, які пригнічують її, відчуття страху втрати чогось найціннішого у своєму житті. Недарма філософ використовує символи біблійної персоніфікації з метою доведення безсилля, неспроможності боротися за власне життя психологічно.

Чи це була дійсно перевірка довіри до Бога? Чи могла людина наперекір долі протистояти божественній сутності?  На перший погляд людина здійснює свідомий крок, вона страждає від докорів власного сумління: чи правильні мої дії по відношенні до мого сина. Перед людиною  Авраамом постають різні запитання, на шо не здатен відповісти. Вчинок можна розцінювати як безумний, але як тут можна вільно переступити божественну волю, щоб врятуватися.

Жертва Авраама несе у собі символічно — смислове значення. Завжди у нас існує страх перед чимось невідомим, з’являється душевний трепет. Подібне ж відбувалося з Авраамом, котрий веде свого єдиного сина для жертвоприношення. Що міг відчувати кожен, будучи на його місці, чи зумів свідомо принести в жертву перед Богом сина?

І що в кінцевому результаті досягла людина цією жертвою? Переконання в тому, що вона заслуговує найбільшу довіру до Бога. Моральна чеснота, яка спонукала людину до таких дій – любов, самопожертва заради дорожчої у світі людини.

Можете собі тільки уявити цю страшну картину боротьби совісті людини з істиною, яка здається несправедливою по відношенню до тебе самого. Розкривається універсум всередині людини, впливає не лише на свідомість, а й в першу чергу на діяльність людської психіки. Що відчуваємо, коли в близької для нас людини намагаються забрати життя? Біль, сум, трепет серця, душі, страх, який настільки  переповнює нас зсередини.

У нас звисають руки, відчуваємо вразливість, безпомічність, втрату сенсу життя без дорогого і люблячого сина свого батька. Жертва Авраама не була даремною, переконання, що людина є самотньою розвіяло будь-які людські сумніви. Страх і трепет насправді подолані великою рушійною силою – любов’ю. Саме Любов врятувала все людство.

Творець ніколи не залишав самотньою людиною, а перебуває з нею завжди. Доля людська визначена провидінням Божим ще із зародку. Думаю, що світ колись  прийде до повного розуміння найбільшої жертви за всю історію людства як старозавітного прообразу Ісаака.

Пегас 

Поделитесь эмоциями

Супер статья
0
Я доволен
0
Любовь
0
Так себе
0
Глупо
0

Интересно почитать:

Антична філософія

Істина

Практично усіх стародавні  мислителі перебували  у пошуках істини. Істину сьогодні необхідно інтерпретувати як філософське чи ...

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *