Історія філософіїФілософія для студентів

Філософія Сьорена К‘єркегора

kierkegaardОсобливе  місце  серед  філософських  концепцій  ХІХ  століття  займає  філософія  Сьорена  К‘єркегора. Саме  він   різко  виступає  проти   системи раціоналізму  Георга Гегеля, протиставляючи  їй  ідею віри.  Хоч  К‘єркегор   і висуває  цю ідею на   противагу  традиційному  гегелівському  раціоналізму,  в тім  не  має жодного  заперечення  щодо  можливостей  розуму,  схильності  людського  пізнання  та  здібностей. Крім того, К‘єркегором  подається  ідея екзистенційного мислення.

На відміну  від наукового мислення,  екзистенційне   тісно  пов’язане   з  ментальним  життям  людини. Якщо  наукове  мислення  байдуже  до мислячого  суб’єкта,  то  екзистенційний   мислитель має  інтерес  до  свого  мислення,  так як існує  в ньому.   Для нього, об‘єктивна  реальність  не  може  бути  від‘ємною  від  суб‘єктивної.   Людський  інтелект  не може  зрозуміти життя,  залишається тільки   вірити,  і чим абсурднішим  є життя, то тим сильнішою  має бути віра.Уся  проблема  життя, вибору  способу  життя  обумовлені   його кінцем.   Не  менш цікавим  у  предметі  філософії  К‘єркегора   є   переорієнтація на етику.   Завдання  цієї  філософії  полягає  у  дослідженні   можливості  морального  самовизначення  людини.  К‘єркегором  проводиться  аналіз  наступних  трьох  моральних орієнтацій,  важливих  у його  філософії: естетичної, етичної, теологічної.

Естетична  —  полягає  передусім  у насолоді    як  способу   людського  життя,  діяльність  якої  направлена  зовні  на  володіння  зовнішнім мінливим світом.

Етична  — залежить  від   усвідомлення   себе  таким, що відноситься  до  людського  роду,  ставить  собі  за  завдання  —  реалізацію  у людині    добродійства та моральності.   Як  етика  так  і розум  є  взаємообумовленими.  Етика  вимагає від людини, щоб її життя здійснювалося   на  користь   спільного  блага  усіх,  те ж саме припускає розум.   Людина, яка розвиває у  собі  інтелект, моральна, розум  допомагає  їй  відкрити  сутність  та  смисл  людського  життя,  що  полягає  у  втіленні  загальнолюдських  цінностей.

Людський  інтелект  об‘єктивно  зафіксовує  становище  людини  у світі.  Він  робить  імовірною  смертність  для  людини, тим самим доказуючи   безсилість будь-якої істоти перед часом.  Істини  розуму  не  можуть бути всесильними  та кінцевими,  оскільки  їх  необхідно  подолати.  Тому  етична  ступінь  людського  духу  можу е бути перевершеною  релігійною.

Теологічна  або ж  релігійна  —  вважається  однією із вищий  стадій  розвитку  людини.  У ній  спостерігається  відмова  від  досягнень  розуму  і спирання  на  віру.  Тобто, людина  відмовляється від розумових  суджень,  волі,  натомість підпорядковується  вірі.  Таке судження:  сутністю бога  є  любов  —  вважається  швидше  судженням  людини, а не бога.  Тут людина  намагається  перестрахувати  себе  від непередбачуваності  бога,  вселяючи  собі  думку про  його добродійність.

Вона  поєднує  релігійне з  етичним,  боячись сутності     релігійного  у чистім вигляді  як воно  є насправді.  З допомогою  віри   людина   має  можливість  стати  вище  всезагальних  об‘єктивних  законів,  а також  досягти  виконання  бажання  попри  силу  абсурду,  через бога.  Коли ж людина  здатна  на  оригінальну  віру,  тоді  вона  рятує  її  від  земної кінцевої  участі.  Таким  чином  в  екзистенційній  філософії  К‘єркегора  були  викладені  такі  положення, за  якими::

А) одиничне  є  вищим  за загальне

Б) істина завжди є  суб‘єктивною

В)  засобами  досягнення  істини   людиною   вважаються  екзистенція,  страх, відчай

Г)  розум та наука  не поєднуються  з  розумінням  істини

Богдан Стрикалюк

Яка твоя реакція?

Радість
0
Щастя
5
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
1

Интересно почитать:

Также в категории:Історія філософії