Народився осінню 1542 року в місті Монтепульчано, походив від збіднілого дворянства. Дядько Роберто Марчелло – відомий науковець — церковник, з 1555 року –папа римський — реформатор Марцелло ІІ. Отримує освіту в єзуїтському коледжі, пише вірші італійською та латинською мовою. З 1560 року – вступає до єзуїтського ордену.
Займався викладацькою діяльністю словесної науки та астрономією. В місті Падуя вивчає теологію, а з 1569 року – проводить читання «Суми теологій» Томи Аквінського в Лувенському університеті, пише єврейську граматику для такої дисципліни як педагогіка. З 1576 року – професор полемічної теології в «Collegium Romanum«, призначений папою римським Григорієм ХІІІ для читання лекцій суперечних пунктів віри.
Виконує функції богословського консультанта інквізитора Санторі. Пише фундаментальну працю «Диспути», у якій при розгляді світської папської влади автором вказано про те, що папи не можуть мати владу над володарями, лише єпископами, належить право зміни королів та оголошувати недійсність законів, з вимогою піклування про спасіння християнських душ. Крім того у нього є припущення, згідно якого і папа може бути єретиком, в момент припинення повноважень папи.
Дане формулювання зечепило папу римського Сикста V, яким не поділялися погляди Беларміно щодо обмежень повноважень понтифіка. Тому його працю було внесено до Індексу заборонених книг католицькою церквою. ЇЇ навіть заборонили протестантські монархії.
З 1589 року – богословський ад’ютант при папському легаті в Франції.
У 1588 році домініканським чернець Жак Клеман вбиває короля Генріха ІІІ з династії Валуа , що викликало переслідування католиків королем-гугенотом Генріхом IV Бурбоном. Під переслідування потрапляє Беларміно з іншими, їх ув’язнюють, морять голодом.
У 1592 році повертається до Риму вже після смерті папи Сикста, займається богословською та науковою діяльністю.
Беларміно підтримав новий папа Климент VІІІ. Климентом було дане доручення виправлення перекладу латинської Біблії – Вульгати. Редакції Біблії отримали назву «сиксто-кліментини», проіснувала до ХХ століття. Його призначають на посаду ректора римського колегіуму.
У 1597 році пише новий катехізис католицької церкви, адресований дітям. Праця перекладена на шістдесят дві мови, витримала п’ятсот перевидань. З 1598 року – написання розгорнутого катехізису, котрий містив двісті сімдесят три питання. У 1600 році звинувачує Джордано Бруно на якого чекає спалення судом інквізиції. У 1602 році помирає Джуліо Санторі і Беларімо призначається інквізитором Беларміно.
Місцем поселення стає місто Капуя, де проводилася архієпископська діяльність. Раз в рік ним відвідувалися єпархіальні приходи. Ним проводилася благодійність, сам архієпископ відвідував хворих, бідних. У 1605 році приймає участь при обранні папою римським Лева ХІ, влада якого тривала лише двадцять чотири дні, після нього обирається Павло V. Претендував на паство і сам Берламіно.
Зі своєю відставкою поселився в місті Рим. Очолює п’ять римських Конгрегацій як протектор ордену целестинців та інспектор єзуїтської колегії в Німеччині, стаючи Великим Інквізитором в католицизмі.
У період 1613-1616 рр. приймає участь в судовому процесі над Галілео Галілеєм та Миколою Коперником. Вступає в наукову дискусію з Галілеєм, йому представляють телескоп італійського науковця, визначаючи цю річ як богоугодне заняття. Галілею заборонили пропагувати геліоцентричну теорію, книгу Коперника «Про обернення небесних сфер» внесли до Індексу заборонених книг. Робертом Беларімно спростовуються чутки щодо зречення Галілеєм геліоцентричних поглядів, оскільки йде всупереч Святому Письму як Божественному Одкровенню та абсолютній істині.
У період 1614 -1619 рр. Беларімо починає підтримувати розвиток системи духовної справи єзуїта Ігнатія Лойоли. Потрібно відмітити, що найбільшої популярності набуває трактат «Про мистецтво доброї смерті» (De arte bene moriendi). Твір розповідає у який спосіб християнин повинен правильно та гідно йти з життя, має відбувати прощання з ближніми, позбавлятися земної прив’язаності та піклування, щоб зустрітися з Творцем.
Ведучи боротьбу з лихоманкою та глухотою, не зумів її подолати. Восени 1621 року помирає в Римі. Ще за свого життя розробив систематику римського вчення стосовно індульгенцій та чистилища. З 1930 року – процес беатифікації , 1931 — папою Пієм ХІ відбулося оголошення, за яким Берламіно – доктор Католицької Церкви.
18 вересня – день пам’яті святого Роберто Беларміно.
Пегас
