У новий час чітко розділені кордони між способами пізнання буття. Почуття і розум, незважаючи на те, що вирішують одні й ті ж завдання — допомагають людині відчувати, розуміти, пізнавати світ, протиставлені один одному і їх відмінності доведені до абсолюту.
Фундамент раціоналістичної течії — це етапи освоєння буття, засновані на верховенстві розуму. Підрозділяється на два напрямки:
Онтологічний — основна мета, що в будь-якому знанні лежить розумне начало (буття також є розумним).
Гносеологічне — ідея в тому, що також за основу пізнання узятий розум. Відповідно спростована теологічна теорія.
Яскравими представниками раціоналізму є:
Рене Декарт — був деїстом, але не заперечував можливість існування вищого розуму — Бога. Бенедикт Спіноза — філософ бачив в центрі всього якусь субстанцію — вічну, вільну, нескінченну. Готфрід Вільгельм Лейбніц — світ в його баченні — це не матеріальний об’єкт, а якийсь феномен свідомості людської.
Емпіризм — в центрі цього вчення стоїть людський досвід, який зароджується на основі почуттів і відчуттів, а значимість науково обґрунтованих теорій, в порівнянні з досвідом — незначна. Витоки цього напряму з’явилися в Англії. Серед представників емпіризму:
Френсіс Бекон — визначено вважав науку невід’ємною і важливою частиною життя, що сприяє розвитку суспільства. Томас Гоббс — учень Бекона, який багато в чому перевершив вчителя і пішов далі. Його бачення світу — матеріалістичне. Природа — це протяжність і сукупність матеріальних об’єктів. Філософ стверджував, що матерія — це вічна субстанція, тим самим він розвивав атомізм. Джон Локк — буття створене Богом, саме такими були погляди філософа на світ. В іншому його переконання можна визнати матеріалістичними. Девід Юм — вважав, що лише на основі власних відчуттів і почуттів складається досвід, який служить елементом пізнання.
Іван Гудзенко
