Донікейський період охоплює історію раннього християнства від першого століття (зародження релігії) до Першого Вселенського Собору (Першого Нікейського Собору) 325 року.
- Апостольський період раннього християнства
- Раннє християнство та «Апостольські мужі»
- Апологети раннього християнства
- Східні єресі у ранньому християнстві
Апостольський період раннього християнства
1-е століття раннього християнства зазвичай називають «апостольським». Протягом 12 років після П’ятидесятниці апостоли залишались в околицях Єрусалиму, а потім вирушили на всесвітню проповідь. Міссія Апостола Павла та Варнави показала, що для успіху проповіді не варто змушувати язичників підкорятись застарілим іудейським законам. Апостольський Собор у 49 році в Єрусалимі затвердив цю практику. Однак не всі погоджувались з прийнятими рішенями, тому перше століття в історії раннього християнства також називають «іудео-християнським», коли Новозаповітна церква ще існувала всередині Старозаповітної, християни відвідували Єрусалимський храм і т.д.
Іудейська війна 66-70 рр. поклала кінець цьому симбіозу. Вона почалась із повстання єрусалимських націоналістів проти римської влади. Нерон відправив на придушення повстання Веспасіана і Тита. В результаті Єрусалим було повністю зруйновано, а храм спалено. Християни, попереджені одкровенням, втікли з приреченого міста до приходу римлян. Так відбувся остаточний розрив між християнством та іудаізмом.
Після зруйнування Єрусалиму церковним центром стає столиця імперії – Рим, що був освячений мучеництвом Апостола Петра і Павла. З правління Нерона починається період гонінь. Останній апостол Іоанн Богослов помирає приблизно у 100 р, і з ним закінчується апостольське століття.
Раннє християнство та «Апостольські мужі»
ІІ та ІІІ століття – період у ранньому християнстві, який прийнято називати епохою «Апостольських (Рівноапостольських) мужів», тобто письменників раннього християнства, що були учнями самих апостолів. Наприклад, один з них — Ігнатій Богоносець, 2ий єпископ Антіохійський був засуджений на смерть в період гоніння імператора Траяна. Конвойований в Рим для смерті від левів на арені Колізея. По дорозі написав 7 послань помісним церквам. Пам’ять вшановується 20 грудня.
Апологети раннього християнства
Апостольскі мужі були перехідною ланкою від самих апостолів до так званих апологетів християнства. Апологія (грецьке – «виправдання») у християнстві — це слово про заступництво, направлене до імператорів-гонителів. Виправдовуючи християнство, як справедливу і розумну релігію, апологети перекладали істини їх віри на мову розуму. Так народжувалось ранньо християнстке богослов’я. Першим із подібних апологетів-богословів був мученик Іустин Філософ з Самарії, філософ-платонік, після хрещення (приб. 133р.) прибув у Рим, де заснував богословську школу для боротьби з ранньо християнськими єретиками-гностиками. Написав 3 апології. Загинув у період гонінь імп. Марка Аврелія у 166 році. День пам’ яті – 1 червня.
Лаодікійський Собор (170р.) – перший великий Собор після апостольского часу у ранньому християнстві, де вирішувалось питання про дату святкування Пасхи.
Близько 179 року африканський філософ-стоік Пантен перетворив Олександрійське ораторське училище (засноване, за переказами, ще апостолом і євангелістом Марком) у богословську школу. Саме у цій ранньо християнській школі народилась найдавніша традиція Олександрійського богослов’я (Оріген, святитель Афанасій Великий, святитель Кирило Олександрійський…).
Біля витоків цієї традиції стояв Климент Олександрійський (хрещений 215 року) – учень Пантена, автор знаменитої трилогії «Протрептик» — «Педагог» — «Стромати». Климент розвинув тенденцію святого Іустина Філософа до гармонічного поєднання віри і розуму, але в цілому його богослов’я носить радше еклектичний характер ніж систематичний.
Першу спробу систематизації богослов’я у ранньому християнстві зробив учень Климента – Оріген Олександрійський (хрещений у 253 році), енциклопедично освічений та дуже активний автор, великий екзигет («Гексапла»), догматист («Про початки») і апологет («Проти Цельса» — посилання на завантаження). Але у своїй спробі знайти точки дотику між християнством та найвижчими досягненнями філософії еллінізму він ухилився в бік неоплатонізму і його богословські думки, як наслідок, були відкинуті церквою.
Святитель Діонісій, єпископ Олександрійський (хрещений у 265 році) – учень Орігена, став головою Олександрійської школи приблизно в 232 році. Автор першої Пасхалії, відомий своєю широкою перепискою, а також полемікою з ранньо християнськими єретиками монархіанами. Пам’ять — 5 жовтня.
Святитель Григорій Чудотворець (хрещений у 270 році) – учень Орігена, видатний ранньо християнський аскет і чудотворець. Став єпископом Неокесарійським. Глибокий проповідник та борець з єрессю Павла Самосатського. Пам’ять – 17 листопада.
Східні єресі у ранньому християнстві
Монтанізм – єресь безконтрольного екстатичного пророцтва, що з’явилось у Фрігії в середині ІІ століття. Названа на честь свого засновника, Монтана, колишнього жреця Кібелли, фанатичного рігориста та апокаліптика.
Маніхейство – дуалістична єресь, що позичила із Зороастризму принципову рівність доброго та злого начала (приховане двобожжя).
Павло Самостський, навпаки, вчив монархіанству, що Бог – єдиний, і це – Бог Отець, а Ісус Христос – лише людина (читайте: історичні докази існування Ісуса Христа)
Висновок:
Донікейський ранньо християнський період закінчився велиикм «Діоклетіановим гонінням» (302-311 рр.), метою якого було повне знищення церкви. Але, як це часто буває, гоніння лише підсилило єдність християнства, відбулась християнізація Арменії та Грузії (свята Ніна та святий Григорій Просвітитель).
Епоха гонінь, епоха раннього християнства, закінчилась із сходженням на пристол рівноапостольського Костянтина Великого. Почався новий період в історії церкви – соборний.
