У перекладі з санскриту означає «молитва, поклоніння». В індуїзмі пуджа виражається в медитації, ритуальних танцях, пожертва тому чи іншому божеству, яка здійснюється за допомогою дарів, диму пахощів і читання молитов, вихваляють його.

Різниться так звана зовнішня пуджа і внутрішня. Зовнішня проявляється в підношенні дарів і вимові молитов. Вона впливає на органи чуття, але не зачіпає розум і душу, а ось внутрішня спрямована на духовне злиття з божеством, співпереживання серцем. Зовнішня пуджа охоплює п’ять почуттів людини – зір, слух, дотик, нюх, смак; внутрішня – п’ять елементів природи – вогонь, воду, повітря, землю і ефір. Так при проведенні пуджи охоплюються всі прояви божества у Всесвіті.

Залежно від божества, в честь якого проводиться пуджа, ритуали можуть бути різними. Наприклад, під час вшанування Ганеші, об  його статую розбиваються кокоси, вона поливається кокосовим молоком. У стародавні часи практикувалися криваві жертвопринесення, проте зараз ця традиція зникла, залишившись в дуже спрощеному вигляді в небагатьох сектах. Страта злочинців також розглядалася як жертвоприношення.

Існує щоденна пуджа, що здійснюється три рази в день істинними індуїстами, а також особлива пуджа – з приводу великих свят або особливих випадків в житті. Розрізняють також індивідуальну та групову пуджу, коли обряди проводить священнослужитель – пуджарі. Під час ритуалу на лоб  тому хто молиться наноситься спеціальна червона точка як символ підпорядкування і служіння божеству.

Вважається, що молитви повинні вимовлятися в стані цілковитого спокою, умиротворення і зосередження. Найкраще натщесерце і після ретельного обмивання, щоб ніщо не заважало тому, хто молиться знайти єднання з божеством.

Ольга Степаненко