(Мф.13,45-46)

Наш Спаситель уподібнює Царство Небесне до дорогоцінної перлини, яку знаходить купець. Людина, яка займається такою справою краще знає, що для неї є насправді цінним. Вона не старається  пожаліти відповідних засобів, праці, а знайшовши одну дорогоцінну перлину, поспішає додому аби усе продати і її придбати для себе.

То чим насправді є ця перлина про яку так розповідає Христос у притчі?  Перлина – істинна віра, благодать Божа, вічне спасіння, Сам Господь наш Ісус Христос. Для достовірності підтверджує блаженний Феофілакт: одна дорогоцінна перлина – це одна істина, яка є Христос. А святитель Іоанн Златоуст стверджує: як той що володіє перлиною сам знає, що він багатий, а для інших це часто буває невідомо, тому щ перлина невелика; та можна сказати і про істину. Ті, що володіють нею, знають, що вони багаті, а невіруючі, не розуміючи ціни цього скарбу, не знають про наше багатство.

Христос недаремно наводить  приклад цієї притчі, щоб показати наше з вами життя, власне те, до чого ми так найбільше прагнемо – Царства Небесного, що є кінцевою метою нашої земної подорожі вже тут, з продовженням духовної – на небесах. Як бачимо кожна людина перебуває у пошуках щастя як той купець, але інколи роблять помилку. Адже окрім дорогоцінної перлини, можна наткнутися на фальшиві, які сприймаються за справжні, виблискуючи самі по собі, але нічого не вартують, обманюючи невдаху.

Єдиний Господь Ісус Христос знає, в чому полягає наше щастя, а тому просить заплатити за нього ціну, віддаючи усе заради нього, зробити наше життя дорогоцінним. Істинної та гнучкої радості бути не може поза єднанням з Богом та Царством Божим. І перебуваючи посеред байдужості та теплокровності людині варто все таки почути клик Христа, який говорить віддати усе, не коливаючись присвятити себе в служінні  для Його Царства.

Так кожна людина має замислитися і роздумувати над цією притчею. Так як усі притчі мають духовну суть в моральному житті людини. Скільки людей шукає не те, що потрібно, заміняючи  таку дорогоцінну перлину – Ісуса Христа непотрібними речами, котрі не  ведуть людину до спасіння. Чуємо ж і заклик Христа шукати Царство Боже і стояти на правді Божій, але ні, знову щось видумують.

Прийде час,  коли нам вже пізно буде щось виправляти, що не змогли і не встигли. Що тоді залишатиметься  тим, що не зуміли зберегти вчення Христового, пішовши не за істиною, а неправдою. Та от цей час вже настає, слід одуматися наперед у наших діях аби потім не було соромно перед Богом. Увесь час проходимо мимо дорогоцінної перлини, присипаючи її порохом своїх ніг, не замислюючись над тим, що це насправді таке є.

Чи шукає сьогоднішнє людство Царства Божого? Як воно Його розуміє? Чи докладає достатньо сил для того, щоб здобути і наслідувати Царство Христове? Чому на сьогодні все мало віри в людях, а тільки присутній формалізм? Надовго ще вистачить терпіння у Бога аби не проявити Свій гнів на світ, в якому ми з вами перебуваємо?

Такі питання нас повинні хвилювати майже кожного дня, коли встаємо і лягаємо в ліжко. Роздумуючи над своїм життям, тим, що є корисніше для  усіх нас, тим самим усвідомлюємо свій великий моральний і духовний обов’язок  перед Творцем усього створеного та творіння – людини.

Ця велика відповідальність лягає на наші з вами плечі. Змінюючи і прикрашаючи цей світ вірою, надією і любов’ю як необхідними християнськими чеснотами, прагнемо змінитися самі. Радість, мир, любов, доброта, милосердя – ось те, що необхідне нам у сучасному суспільстві. Брак того чи іншого призводить до втрати найціннішого і вже після з нас візьметься  та спитається. А тому будьмо уважні та обережні в обранні перлин, які нам здаються дорогоцінними, а насправді такими не є, шукаємо істинну перлину – Христа, а отримавши радіймо, що придбали її.

Пегас

Поделитесь эмоциями

Супер статья
0
Я доволен
0
Любовь
0
Так себе
0
Глупо
0

Интересно почитать:

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *